Кардош Ласло
КА́РДОШ Ласло (Kardos László; 17. 08. 1898, м. Дебрецен, нині Угорщина — 02. 02. 1987, Будапешт) — угорський літературознавець, критик, перекладач. Дійсний член Угор. АН (1967). Літ. премії ім. А. Йожефа (1950) та Л. Кошута (1953). Закін. Дебрецен. університет (1921). Учителював. Голова літ. товариства Е. Аді (1927–38). Радник Міністерства релігії та нар. освіти (1945–49). Від 1950 — у Будапешті. Від 1953 — професор кафедри світ. літ-ри Наук. інституту ім. Л. Етвеша. Від 1959 працював у ж. «Nagyvilág» («Всесвіт»): від 1960 — гол. ред., від 1974 — голова редколегії. Заст. голови Товариства угор.-рад. дружби (1970-і рр.). Досліджував історію угор. та світ. літ-ри, теор. і методол. питання худож. перекладу. Переклав окремі твори давньогрец., англ., франц., нім., рос. та укр. (зокрема В. Сосюри, Ю. Гойди) письменників. Голова ювіл. вечора на відзначення 150-ї річниці від дня народж. Т. Шевченка 1964 у Будапешті. Автор ст. «Sevczenko, az ukrán nép nagy költője» («Шевченко — великий поет українського народу») // г. «Szabad nép» («Вільний народ», 1954, № 68; передруковано у зб. «Світова велич Шевченка», К., 1964, т. 3) та «Sevczenko emlékérе» («Пам’яті Шевченка») // г. «Napjaink» («Наші дні», 1964, № 12), де розкрив значення його творчості в розвитку укр. літ-ри, визначив місце Кобзаря в авангарді світ. літ-ри; «Мировая литература: понятия и проблемы» // «Иностранная литература», 1973, № 2; «Правда истории — на стороне социализма» // «Вопросы литературы», 1974, № 12.
Рекомендована література
- Радо Д. Як угорці познайомилися з великим поетом // Всесвіт. 1961. № 7;
- Ласло Кардош // ВЛ. 1974. № 12;
- Мегела І. П. Українсько-угорські літературні зв’язки // Укр. література в заг.-слов’ян. і світ. літ. контексті. К., 1987. Т. 2.
Завантажити статтю
