Кардуччі Джозуе

КАРДУ́ЧЧІ Джозуе (Carducci Giosuè; псевд. — Erotrio Romano; 27. 07. 1835, містечко Вал-ді-Кастелло побл. м. Лукка, провінція Тоскана, нині Італія — 16. 02. 1907, м. Болонья, Італія) — італійський поет, літературознавець. Нобелівська премія (1906). Закін. Університет у м. Піза (Італія, 1856). Викладав у гімназії; від 1860 — професор кафедри італ. літ-ри Болон. університету. У 1890-х рр. був сенатором. Досліджував італ. літературу пізнього середньовіччя й Відродження. У 1850–80-х рр. — палкий прихильник респ. ідей Дж. Мадзіні та Дж. Ґарібальді. Автор зб. «Rime» («Рими», 1857; перевидано під назвою «Juvenilia» — «Юнацькі вірші», 1860), «Levia Gravia» («Легкий тягар», 1861–71), «Giambi ed epodi» («Ямби й еподи», 1867–79). Виступив як поет-демократ проти епігонів романтизму з їхніми реліг.-аскет. настроями, проти католиків-лібералів та консерват. партії. Склав «Inno a Satana» («Гімн Сатані», 1863) як символу природи й розуму, носію прогресу. У зб. «Odi barbare» («Варварські оди», 1878–89, т. 1–3) і «Rime e ritmi» («Рими й ритми», 1901) зобразив боротьбу середньовіч. міських комун, героїку Рисорджименто. Як прихильник класич. форм, К. адаптував лат. просодію до італ. віршування, імітуючи Горація та Верґілія. Пейзажі, пройняті пантеїст. світовідчуттям, любовні переживання і спогади юності пронизують зб. «Rime nuove» («Нові вірші», 1887), у якій поєднано класицизм із романт. та реаліст. рисами. Автор статей про найдавніший і новіт. періоди історії італ. літ-ри, зокрема «Про розвиток національної літератури» (1868–71), про Данте, Ф. Петрарку, Дж. Бокаччо та ін. Присвятив вірш укр. співачці С. Крушельницькій. Укр. мовою окремі твори К. переклали П. Грабовський, В. Щурат, Я. Бардигола, Д. Паламарчук та ін. Про К. згадували І. Франко, М. Бажан, Леся Українка («Два направления в новейшей итальянской литературе (Ада Негри и д’Аннунцио)» // «Зібрання творів», у 12 т., т. 8, К., 1977).

Завантажити статтю