Карима Анна
КАРИ́МА Анна (Карима Ана; справж. — Велкова Ана Тодорова; ін. псевд.: Вега, Мамин, В. Самуров; 1871, м. Бердянськ Таврій. губ., нині Запоріз. обл. — 06. 03. 1949, Софія) — болгарська громадська діячка, прозаїк, перекладачка. Народилася в сім’ї болгар. емігранта й українки, які 1878 переїхали до м-ка Шумен (Болгарія). Закін. гімназію у Софії. Учителювала в Шумені. Від 1894 — у Софії. Активна діячка фемініст. руху, засн. т-в «Свідомість» (1897) і «Рівноправ’я» (1908); перша очільниця Болгар. жін. союзу (1901–06), ред. ж. «Женски глас», «Равноправие» (1908–21), «Българка» (від 1917). Обстоювала право жінок на вищу освіту, заснувала 1916 першу приватну торг. школу для дівчат (пізніше — г-зія), 1918 — дім для догляду за дітьми матерів, які працюють. Одна із засн. Спілки болгар. письменників (1917). У 1923, в зв’язку з репресіями в Болгарії, виїхала до Парижа, де брала участь у діяльності Ліги боротьби за права людини й громадянина та групи інтелектуалів «Балкан. комітет». У серпні 1926 звернулася до Ліги націй та відомих франц. політиків з Апеляцією за мир у Болгарії. Надала А. Барбюсу матеріали про терор у Болгарії, які він використав для докум.-публіцист. кн. «Les Boureaux» («Кати», 1926; у перекл. К. болгар. мовою — «Палачите», София, 1928). Наприкінці 1926 подорожувала по СРСР, кілька місяців провела у Харкові, перекладаючи з російської мови. 1928 повернулася до Болгарії, відтоді працювала лише на літ. ниві, переклала низку рос., франц. і нім. романів. Видала кн. «В днешта Русия» (1928), в якій схвалювала високий рівень жін. емансипації в СРСР. Як письменниця дебютувала оповіданням «Обикновена история» (1891). Її творчість, як і громад. діяльність, сповнена вболіванням за жін. долю. Авторка зб. оповідань «Разкази на народни мотиви» (1917), «Сантиментални разкази» (1939), романів «Чистата любов» (1928), «Голгота» (1933), «Мъртво сърце» (1940), «Разкаяние» (1941), драм «Зла свекърва», «Поп Богомил» (обидві — 1930), «За свободата» (1931), «Панагюрската дева» (1940) та ін. Цікавилася укр. драматургією, переклала п’єсу М. Кропивницького «Глитай, або ж Павук» (3-є вид., 1900).
Рекомендована література
- Карима Ана // Речник на българската литература. Т. 2. София, 1977;
- Рудницький Г. Її батьківщина — Бердянськ // КСв. 1998, 5 черв.
Завантажити статтю
