Карлівський історико-краєзнавчий музей
КА́РЛІВСЬКИЙ ІСТО́РИКО-КРАЄЗНА́ВЧИЙ МУЗЕ́Й Підпорядковано Карлівському районному відділу культури (Полтавська обл.). Засновано 1967 як музей на громадських засадах з ініціативи Ф. Левченка. Спочатку розміщувався в одній з кімнат районного Будинку культури, від 2001 — в окремому приміщенні. Від 2003 — сучасна назва. Нині у фондах музею — близько 6 тисяч одиниць зберігання. Тематичні розділи: «Археологія, праісторія, трипільська культура» (зал № 1); «Наш край від далекого минулого до 1849» (№ 2, 3); «Карлівський маєток 1849–1917» (№ 3); «Карлівщина від 1917 до 1941» (№ 4); «Наш край в роки Великої Вітчизняної війни» (№ 5); «Післявоєнна відбудова» (№ 6); «Сучасна Карлівщина» (№ 7); «Природа рідного краю» (№ 8); «Писанки заслуженого майстра народної творчості України І. Ніколаєвського» (№ 9). Тут зберігаються знаряддя праці первісної людини, залишки посуду різних епох, уламок бивня та зуби мамонта, предмети побуту та чоловічий і жіночий одяг 19 — початку 20 ст., матеріали та особисті речі видатних уродженців Карлівки та району, жителів, які воювали на фронтах 2-ї світової війни, брали участь у воєнних діях на території Афганістану, вироби вишивальниць Т. Смородінової, Л. Басанської, В. Мудренко, майстра лозоплетіння В. Соколика. Функціонує виставка «Ми звинувачуємо. Голодомор 1932–33». Створено діорами «Організація колгоспів. Колективізація на селі» (художник О. Журбій, скульптор М. Коган) та «Спалене село» (художник В. Геращенко; обидві подаровані Полтавським краєзнавчим музеєм). Директор — Т. Голуб (від 2002).

