Карницька Ніна Андріївна
КАРНИ́ЦЬКА Ніна Андріївна (05. 05. 1906, Київ — 21. 08. 1983, м. Новосибірськ, РФ) — композитор, педагог. Заслужений діяч мистецтв Пн.-Осетин. АРСР (1966). Член СК РФ (1932). Закін. Азерб. консерваторію (Баку, 1929, кл. композиції Б. Карагичева; 1931, кл. фортепіано М. Пресмана), де й викладала 1938–48. Водночас 1929–40 — композитор Азерб. театру рос. драми (Баку). Від 1948 викладала в Орджонікідзен. муз. училищі (нині Владикавказ, Пн. Осетія, РФ), де згодом була зав. теор. відділу. Від 1975 мешкала у Новосибірську. Серед учнів — нар. арт. СРСР Ф. Аміров, нар. арт. Азерб. РСР С. Гаджибеков.
Додаткові відомості
- Основні твори
- для симф. оркестру — Симф. (1942), поеми «На берегах Гізельдона» (1952), «Рідна Осетія» (1960), «Елегія пам’яті К. Хетагурова» (1954), увертюра «Дружба» (1969); для фортепіано і симф. оркестру — 2 концерти (1960; 1975); для скрипки, фортепіано і симф. оркестру — Концерт (1962); для скрипки і симф. оркестру — Поема (1947), етюди «Азербайджанський» (1947), «Осетинський» (1952); для голосу і симф. оркестру — 2 вокал. поеми (сл. І. Дзахова, 1968); для струн. оркестру — Симфонієта (1947); для оркестру нар. інструментів — «Фантазія на осетинські теми» (1951), Марш (1953), «Весняна сюїта» (1974); для скрипки і фортепіано — концертні фантазії на теми опер «Аршин мал алан» У. Гаджибекова (1939), «Шах Ісмаїл» М. Магомаєва (1946), 3 сонати (1950; 1968; 1969); для віолончелі і фортепіано — Соната-поема (1966); для фортепіано — 3 сонати (1954; 1967; 1971), 2 сюїти (1960; 1967); романси, пісні; музика до вистав.
Людина 