Карницька Ніна Андріївна
КАРНИ́ЦЬКА Ніна Андріївна (05. 05. 1906, Київ — 21. 08. 1983, м. Новосибірськ, РФ) — композитор, педагог. Заслужений діяч мистецтв Північно-Осетинської АРСР (1966). Член Спілки композиторів РФ (1932). Закінчила Азербайджанську консерваторію (Баку, 1929, клас композиції Б. Карагичева; 1931, клас фортепіано М. Пресмана), де й викладала 1938–48. Водночас 1929–40 — композитор Азербайджанського театру російської драми (Баку). Від 1948 викладала в Орджонікідзенському музичному училищі (нині Владикавказ, Північна Осетія, РФ), де згодом була завідувачкою теоретичного відділу. Від 1975 мешкала у Новосибірську. Серед учнів — народний артист СРСР Ф. Аміров, народний артист Азербайджанської РСР С. Гаджибеков.
Додаткові відомості
- Основні твори
- для симфонічного оркестру — Симфонія (1942), поеми «На берегах Гізельдона» (1952), «Рідна Осетія» (1960), «Елегія пам’яті К. Хетагурова» (1954), увертюра «Дружба» (1969); для фортепіано і симфонічного оркестру — 2 концерти (1960; 1975); для скрипки, фортепіано і симфонічного оркестру — Концерт (1962); для скрипки і симфонічного оркестру — Поема (1947), етюди «Азербайджанський» (1947), «Осетинський» (1952); для голосу і симфонічного оркестру — 2 вокальні поеми (слова І. Дзахова, 1968); для струнного оркестру — Симфонієта (1947); для оркестру народних інструментів — «Фантазія на осетинські теми» (1951), Марш (1953), «Весняна сюїта» (1974); для скрипки і фортепіано — концертні фантазії на теми опер «Аршин мал алан» У. Гаджибекова (1939), «Шах Ісмаїл» М. Магомаєва (1946), 3 сонати (1950; 1968; 1969); для віолончелі і фортепіано — Соната-поема (1966); для фортепіано — 3 сонати (1954; 1967; 1971), 2 сюїти (1960; 1967); романси, пісні; музика до вистав.
Людина 