КАРПЕ́КА (КАРПЕ́КО) Володимир Васильович (31. 05(12. 06). 1880, с. Алтинівка, нині Кролевец. р-ну Сум. обл. — 11. 09. 1941, м. Орел, РФ) — право­знавець. Закін. Університет св. Володимира у Києві (1903). Від­тоді працював пом. київ. міського юрисконсульта. Як професор. стипендіат Університету св. Володимира 1907–09 слухав лекції у Берлін. університеті, навч. у Парижі та Болоньї (Італія). Пере­клав з нім. мови і опублікував із влас. доповне­н­нями фундам. працю К. Сальковського «Ин­ституции. Основы системы и истории римского граж­данского права» (К., 1910). У 1910–11 — професор. стипендіат С.-Петербур. університету; від 1912 — приват-доцент, від 1916 (після захисту 1915 магістер. дис.) — професор кафедри цивіл. права і судочинства, 1919 — декан юрид. факультету Київ. університету (також неодноразово — в. о. проректора); за сумісництвом від 1912 викладав на Вищих жін. курсах; від 1918 — проф. Київ. комерц. ін­ституту. Після 1920 — спів­роб. культ.-осв. і рад. установ в Умані (нині Черкас. обл.), Ямполі (нині Вінн. обл.), Він­ниці; від 1924 — проф. Київ. ін­ституту нар. господарства; водночас від 1926 — проф., згодом — декан фінанс. факультету Київ. торг.-пром. технікуму. Входив до складу низки наук. установ ВУАН: Н.-д. каф. марксизму-ленінізму (від 1926), Комісії для ви­учува­н­ня рад. права (від 1927), Комісії для ви­учува­н­ня фінанс. справ (від 1928), а також Товариства економістів при ВУАН. У квітні–жовтні 1930 був в. о. зав. фінанс.-госп. факультету Київ. ін­ституту нар. господарства, згодом пере­йшов на по­стійну роботу до ВУАН, зокрема від 1936 — старший науковий спів­робітник Ін­ституту економіки. У червні 1938 заарешт., у квітні 1939 за сфабриков. звинуваче­н­ням засудж. до 10-ти р. тюрем. увʼязне­н­ня. Під час від­бува­н­ня покара­н­ня в Орлов. вʼязниці 8 вересня 1941 засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1959.