Історична бібліотека України Національна

ІСТОРИ́ЧНА БІБЛІОТЕ́КА УКРАЇ́НИ Національна Засн. у липні 1939 в Києві як Держ. істор. бібліотека УРСР на базі книжк. фондів Антиреліг. та Істор. музеїв для сприя­н­ня роз­витку істор. науки і освіти, від жовтня 2009 — національна. Роз­таш. на тер. Нац. Києво-Печер. істор.-культур. заповід­ника. Під час 2-ї світової війни більша частина книжк. фонду, алфавіт. і системат. каталоги, дослідж. «Бібліо­графія до історії України» були втрачені. У післявоєн­ні роки сформовано фонд істор. літ-ри, найцін­ніша частина — у від­ділі старо­друків, рідкіс. та цін­них книг. Фонд становить понад 750 тис. прим. укр., рос., англ., нім., франц., польс. та ін. мовами (палеотипи, колекції книг кирилич. друку 16–17 ст., книг граж­дан. друку 18–19 ст., рос. сатир. періодика 1905–07, література з історії мистецтв тощо). Від 2003 отримує обовʼязк. прим. ви­дань істор. тематики. Най­старіша памʼятка — рукопис. «Поминянїє» Києво-Печер. лаври (при­близно 1483–1526); унікал. є кн. «De natura deorum» Цицерона («Про природу богів»; ви­дана 1523 А. Мануцієм), Острозька Біблія 1580–81, «Рос­сійская грам­матика» М. Ломоносова (1755), прижит­тєве ви­да­н­ня «Енеида на малорос­сійскій языкъ пере­лиціован­ная И. Котляревскимъ» (ч. 1, 1808; обидва — С.-Петербург) та ін. Довідк.-бібліогр. апарат: каталоги та картотеки, бази даних. Пріоритетні напрями роботи: від­бір рукопис. книг, рідкіс. та цін­них ви­дань до Держ. реєстру нац. культур. на­дба­н­ня, перед­баченого «Про­грамою збереже­н­ня бібліотеч. і архів. фондів»; наук. аналіз та про­гнозува­н­ня роз­витку істор.-крає­знав. бібліотеч. діяльності. У 1960–70-х рр. очолила роботу б-к України з бібліотечно-бібліогр. забезпече­н­ня під­готовки енциклопед. ви­да­н­ня «Історія міст і сіл УРСР» (у 26 т.): фахівцями Б-ки роз­роблено ін­структивно-метод. матеріали зі створе­н­ня джерел. бази для автор. колективів цього ви­да­н­ня у регіонах країни; під­сумком стала «Зведена картотека матеріалів з історії міст і сіл України» (бл. 300 тис. описів), а також істор.-крає­знавчі бібліогр. покажчики, зокрема про памʼятки історії та культури всіх обл., Києва і Севастополя. Від 1968 укладає щоріч. наук.-допоміж. бібліогр. покажчиків «Історія України». Видала ретро­спективні наук.-допоміжні посібники: «Українська народна декоративно-вжиткова творчість: Бібліогр. покажч. публікацій 1975–1985 рр.» (К.; Опішне, 1990), «Історія інтелігенції Української РСР 1917–1990 рр.» (1991), «Історичне крає­знавство в Україні: Пита­н­ня теорії і практики», «Ре­пресії 20–30–40-х і початку 50-х рр. на Україні» (обидва — 1992), «Теорія, методика і практика бібліотечного крає­знавства» (1997; 2007), «Матеріали до бібліо­графії Києво-Печерської лаври» (2006), «Політичні ре­пресії радянської доби в Україні» (2008); метод. посібник «Крає­зна­вча діяльність бібліотек» (2002), від 1990 щорічно випускає інформ. бюлетень «Крає­зна­вча робота в бібліотеках України», організувала електрон­ні бази даних «Крає­знавчі бібліо­графічні ресурси бібліотек України», «Теорія, методика і практика бібліотечного крає­знавства». Спів­організаторка наук.-практ. конф., зокрема «Роль б-к монастирів, соборів та ін. установ у роз­витку культури України» (1993), «Б-ки у роз­витку істор. науки в Україні» (1994), «Бібліотечне крає­знавство у від­новлен­ні істор. памʼяті народу України» (1997), «Історія наук. б-к у контекс­ті історії, культури, освіти в Україні» (1999), «Держ. істор. бібліотека України: історія, сучасність, майбутнє» (2009). Ген. дир. — А. Скорохватова (від 2007).

Завантажити статтю