Ікебана
ІКЕБА́НА (з япон. — «живі квіти» або «допомогти квітам виявити себе») — традиційне японське мистецтво складання букетів. Зародилося у 6 ст. в Індії, де композиціями з квітів традиційно прикрашали вівтарі Будди, надаючи кожному елементу особливого сакрал. значення. Згодом поширилося у Китаї та Японії. У древніх ритуалах нац. япон. релігії сінто священні рослини часто використовували як дарунок божествам. Упродовж століть І. розвивалася як таємне мистецтво у монастирях: учитель передавав досвід та секрети створення І. учням. У серед. 15 ст. мистецтво аранжування квітів набуло популярності серед аристократії та військ. прошарку — самураїв. Для публіч. демонстрування 1462 настоятель храму Роккакудо у Кіото Ікенобо Сенкей у стилі рікка в золотій вазі створив велику асиметр. композицію, що вразила всю столицю і символізувала міфічну буддист. гору Сумеру — центр Всесвіту. Найбільш відомі школи — Ікенобо (серед. 15 ст., суворо канонічна, традиц.; використовують стилі: граційну рікку, скромну та природну сьоку, морібану, нагеіре — природ. пейзаж), Охара-ру (1897; розроблено стиль морібана, що відобразив вплив зх. цивілізації на світ Сх.), Согецу (1929; характерна об’ємна графічна композиція). І. — самост. мист. напрям від 16 ст. У серед. 20 ст. з’явився вільний стиль дзіюка. Осн. компоненти І.: природ. матеріал (квіти, гілки дерев, листя, хвоя), ваза та кендзан (висока металева підставка зі стрижнями, між якими розміщують стебла квіток і гілки; використовують для виготовлення композицій у стилі морібана та ін.). Класичну композицію складають з трьох гілок (іноді з 9-ти), що уособлюють небо (висока), людину (середня) та землю (нижня); доповнюють невеликими квітами й травами. В І. можна відобразити плинність часу та почуттів. Гол. естет. принцип І. — вишукана простота, якої досягають виявленням природ. краси матеріалів (використовують сезонні квіти); І. — мінімум матеріалу та максимум думок; філософія гармонії з природою. У Японії діє бл. 3-х тис. шкіл І.; у світі відкрито їхні філіали. 1996 у країнах СНД створ. єдиний філіал Інституту І. Ікенобо (очолила Ямада Мідорі), 1999 організовано київ. відділ. Інституту. У Києві, ін. містах України стали традиц. виставки Школи І. Ікенобо, де беруть участь укр. учні. Щорічно в Україні япон. майстри І. проводять майстер-класи. Див. також Флористика.
Рекомендована література
- Приходько С. Н., Морозова Г. Г. Цветы. Букеты. Композиции. К., 1970;
- Николаева Н. С. Декоративное искусство Японии. Москва, 1972;
- Григорьева Т. П. Японская художественная традиция. Москва, 1979;
- An Invitation to Ikenobo. Rikka. Kioto, 1988;
- An Invitation to Ikenobo. Shoka Shofutai. Kioto, 1988;
- Григорьева Т. П. Красотой Японии рожденный. Москва, 1993;
- Николаева Н. С. Япония — Европа: диалог в искусстве. Москва, 1996;
- Senei Ikenobo. Flowers and dreams. Kioto, 1999;
- Мидори Ямада. Икебана Икенобо. Ч. 1. Морибана, Нагэире и Дзиюка: Учеб. Москва, 2004.
Завантажити статтю
