Інгулов Сергій Борисович

ІНГУ́ЛОВ Сергій Борисович (справж. — Брейзер; 1893, Миколаїв — 03. 09. 1938, Москва) — більшовицький діяч, журналіст. Працював у друкарні. 1918 вступив до більшов. партії. 1919 — керівник Микол. і Одес. під­піл. губерн. комітетів КП(б)У, нач. Одес. військ.-рев. пов­стан. штабу; 1920 — секр. Одес. губерн. комітету КП(б)У; 1921–23 — завідувач від­ділу агітації та пропаганди ЦК КП(б)У; 1923–29 — зав. бюро преси, 1929–30 — за­ступник зав. агітац.-пропагандист. від­ділу ЦК ВКП(б); 1931–35 — чл. колегії Наркомату по­стача­н­ня СРСР; від 1935 — нач. Головліту СРСР. Водночас входив до складу редколегій г. «Одес­ский ком­мунист» (1920), ж. «Красная новь», «На посту», видавництва «Работник просвещения» (від 1923), був від­повід. ред. «Литературной газеты» (від 1924), ж. «Новый мир» (1929), засн. і гол. ред. «Учительской газеты». Один із творців рад. системи цензури. За­провадив у практику Головліту СРСР роз­по­всюдже­н­ня списків книг, які під­лягали негайному вилучен­ню й знищен­ню з політ. причин. Заборонив видавати гуморист. журнал В. Катаєву, з яким товаришував у Одесі, критикував «правий ухил» романів І. Ільфа та Є. Петрова, здійснював ідеол. редагува­н­ня творів О. Серафимовича, Ю. Олеші, А. Гайдара, В. Вернадського та ін. Автор праці «Политбеседы» (1932), що стала своєрід. символом політ. благонадійності рад. громадянина і до виходу «Краткого курса истории ВКП(б)» (1938; обидві — Москва) залишалася своєрід. посібником з теорії побудови комунізму. Книга була ви­дана кількома мовами заг. накладом понад млн примірників. 17 грудня 1937 заарешт., 3 вересня 1938 за звинуваче­н­ням у приналежності до контр­рев. терорист. організації засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1956.

Завантажити статтю