Звонов Василь Олексійович
ЗВО́НОВ Василь Олексійович (04. 04. 1929, м. Бєлозерськ, нині Вологод. обл., РФ — 24. 12. 2008, Москва) — фахівець у галузі ДВЗ. Доктор технічних наук (1988), професор (1989). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1990). Закін. Вище військ.-мор. інж. училище (Ленінград, нині С.-Петербург, 1953). Служив у ВМФ (1953–56); працював на виробництві (1956–58); у Харків. політех. інституті (1959–63); від 1964 (з перервою) — у Ворошиловгр. маш.-буд. інституті (нині Сх.-укр. університет, Луганськ): від 1967 — завідувач кафедри ДВЗ, від 1975 — проректор з наукової роботи, від 1992 — завідувач кафедри екології та безпеки життєдіяльності; від 1998 — заступник директора, від 2001 — зав. н.-д. відділу Центр. н.-д. автомоб. і автомотор. інституту (Москва). 1977–81 — в Індій. інституті нафти. Досліджував проблеми покращення екол. показників ДВЗ.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Токсичность двигателей внутреннего сгорания. Москва, 1973; 1981; Двигатели Стирлинга. Москва, 1977 (співавтор); Метанол как топливо для транспортных двигателей. Х., 1990 (співавтор); Образование загрязнений в процессах сгорания. Лг., 1998; Экологическая безопасность автомобиля в полном жизненном цикле. Москва, 2001 (співавтор).
Завантажити статтю
Людина 
