Ємельянов Володимир Олександрович

ЄМЕЛЬЯ́НОВ Володимир Олександрович (08. 12. 1949, Львів) — геолог, гео­еколог. Доктор геолого-мінералогічних наук (1994), член-кореспондент НАНУ (2015). Заслужений діяч науки і техніки України (2021). Державна премія України в галузі науки і техніки (2006). Премії ім. В. Вернадського (2005) та ім. П. Тутковського (2014) НАНУ. Закін. Одес. університет (1972). Працював 1975–80 та 1998–2002 в Ін­ституті геол. наук НАНУ (Київ): від 1998 — гол. н. с.; 1983–85 — у н.-д. центрі Мор. гідрофіз. ін­ституту АН УРСР у Ґвінеї; 1986–88 та 1992–97 — у Карадаз. філії Ін­ституту пд. морів НАНУ (м. Феодосія, АР Крим). 1997–98 — директор Карадаз. природ. заповід­ника НАНУ. 1981–83, 1985–86 та від 2002 — у апараті Президії НАНУ: від 2002 — 1-й заст. гол. ученого секр.; від 2017 — директор Центру про­блем мор. геології, гео­екології та осад. рудо­утворе­н­ня НАНУ (Київ). Наук. діяльність спрямована на ви­вче­н­ня питань сучас. мор. седиментогенезу, мор. інж. геології, на роз­робле­н­ня теорії та методології мор. гео­екології (один із засн.). Неодноразово брав участь у н.-д. екс­педиціях в Атлант., Тихому та Індій. океанах, Серед­зем. та Чорному морях.

Завантажити статтю