Ельдишев Ердні

Визначення і загальна характеристика

ЕЛЬДИ́ШЕВ Ердні (Эльдшə Эрднь; псевд. — Яшкул; 26. 11. 1959, с-ще Яшкуль, нині Калмикія, РФ) — калмицький поет і пере­кладач. Нар. поет Респ. Калмикія (2002). Закін. Калмиц. університет (м. Еліста, 1982). Учителював. Від 1985 — на журналіст. роботі: від 1993 — гол. ред. ж. «Теегин герл» («Світло в степу»). Очолює СП Калмикії (від 2003). Автор зб. «Нарта гер» («Сонячний дім», 1986), «Мини хавр» («Моя весна», 1988), «Ɵрүни нислт» («Ранковий політ», 1991), «Аавин hанз» («Дідова люлька», 1994), «Энкр hилмт» («Рідне вогнище», 1996), «Долан тоhрун» («Сім журавлів», 1997), «Һазрин əмсхл» («Диха­н­ня землі», 2001; усі — Еліста). Гол. мотиви творчості — вірність заповітам пращурів, радості і тривоги сучасності, віра в щасливе майбутнє свого народу. Поема «Зая-Пандит, əс гиҗ Əдстə Ном» («Зая-Пандіта, або Колесо Вче­н­ня», 1999) присвяч. ойрот. просвітителю і творцеві калмиц. літ. мови Заї-Пандіті (17 ст.). Пише також для дітей, пере­кладає твори світ. літ-ри, монгол. нар. казки. Пере­клав калмиц. мовою вірші Т. Шевченка «Л.», «Не завидуй багатому…», «Не дай, Господи, нікому…», «Ой умер старий батько…» (у зб. «Экин герəcн» / «Материнський заповіт», 2001). До 190-ліття від дня народж. Т. Шевченка пере­клав вступ до балади «Причин­на», вірші «Пророк», «Чого мені тяжко, чого мені нудно…» (опубл. у ж. «Теегин герл», 2003, № 4, де також на­друкував пере­клад поеми «Кавказ», 2005, № 5). У його інтер­претації твори укр. поетів уві­йшли до антологій «Володимир Сосюра. “Любіть Україну”: Пере­клади мовами народів світу» (1998) та «Степан Ру­данський. “Повій, вітре, на Вкраїну”: Пере­клади мовами народів світу» (2003; обидві — Київ).

Літ.: Бадмаев А. Тɵрсн hазрин тачал, уул келнə кучи боəəхла… // Теегин герл. 1997. № 7; Ип­политова Н. В. Чтоб увидеть свою звезду // Элстин зəңг — Элист. новости. 1999, 11–17 дек.; Кугультинов Д. Н. Сила корней // Лит. Рос­сия. 1989, 30 июня; Нуура В. Үүд чин адрута хаалh // Хальмг үнн. 2002, Июлин 12; Эрдни Антонович Эльдышев: Биобиблиогр. указ. Элиста, 2003.

Б. В. Хоменко

Завантажити статтю