Дудар Євген Михайлович
ДУ́ДАР Євген Михайлович (24. 01. 1933, с. Озерна, нині Зборів. р-ну Терноп. обл.) — прозаїк-сатирик, артист розмовного жанру. Член НСПУ (1973). Заслужений діяч мистецтв України (1993). Літ. премія ім. Остапа Вишні (1985), обл. літ. премія ім. М. Годованця (1997), Міжнародна премія ім. П. Орлика (1995). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2008). Закін. Львівський університет (1962). Працював у г. «Прапороносці» (Хмельницький, 1962–63), видавництві Львів. університету (1963–65), ж. «Перець» (1965–81). Від 1980 — на профес. сцені як виконавець влас. творів. Друкується від 1957. Його творам притаманні особл. нац. колорит, оригін. сюжет, худож.-сатир. узагальнення типів та персонажів, громадян. пафос, афористичність і репризність, орган. сполучення умовності з правдоподібністю. На думку Д., завдання сатири не «вбивати» людину, а викорінювати її вади, зло; завдання гумору — не лоскотати пустопорож. (іноді й вульгар.) хохмами чи побрехеньками, а довести читача чи слухача мало не до плачу від сміху — а тоді дати можливість задуматися, з чого сміялися. Д. — співзасн., худож. кер. та голова журі Всеукр. фестивалю гумору і сатири «Вишневі усмішки» (від 1980). Учасник Всесвіт. фестивалю сатири та гумору (від 1983), співзасн. Всесвіт. асоц. сатириків і гумористів (1985) у м. Ґаброво (Болгарія). Видав кн. «Спогади про себе: Фрагменти з мого бурхливого життя» (Т., 2001).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Прошу слова. Л., 1967; Вуглеводи і віники. К., 1968; Операція «Сліпе око». К., 1970; Сусіди не дрімають. К., 1973; Коза напрокат. К., 1974 (рос. перекл. — Москва, 1990); Дисертація. К., 1976; Робінзон з Індустріальної. К., 1981; Профілактика совісті. К., 1981; Шедевр за вуаллю. К., 1982; Директор без портфеля. К., 1985; Антифас. К., 1987; Дон-Жуан у спідниці. К., 1988; Рятуймо жінку. К., 1989; Хунта діє. К., 1993; Штани з Гондурасу. К., 1993; З публічних марафонів. Трускавець, 1993; Плацдарм. К., 1996; Українці мої, українці. К., 2001; Галерея чудотворців: У 2 т. К., 2003.
Рекомендована література
- Цеков Ю. Дисертант із капустяних джунглів // ЛУ. 1978, 10 лют.;
- Сорока П. Сміх заради життя: Штрихи до літературного портрета Євгена Дударя // Березіль. 1994. № 7;
- Пасемко І. Духовні вершини Євгена Дударя // Там само. 2006. № 2.
Завантажити статтю
Людина 
