Вусик Олексій Сергійович
ВУ́СИК Олексій Сергійович (12. 12. 1937, с. Говтва Козельщин. р-ну Полтав. обл. — 04. 03. 2017, Дніпро, похов. у с. Олександрівка Дніпроп. р-ну Дніпроп. обл.) — прозаїк-сатирик. Член НСПУ (1974). Обл. літ. премія ім. Д. Яворницького (2001). Закін. Київський університет (1960). Відтоді працював кор., від 1967 — гол. ред. Дніпроп. обл. комітету з телебачення й радіомовлення; від 1983 — відп. секр. Дніпроп. організації НСПУ. Автор нарису «Щастя Олександри Криушенко» (Дн., 1964), зб. гумору і сатири «На вус намотане» (Дн., 1967), «Між нами, хлопці, кажучи» (Дн., 1972), «Нокаут» (К., 1977), «Реальні нереальності» (Дн., 1984), повістей «Сьогодні або ніколи» (Дн., 1975), «Зустрінемось у саду» (Дн., 1986), роману «Не зів’януть безсмертники» (Дн., 1978), «Словника українських синонімів» (Дн., 2000). Памфлетні, гротескні, пародійні, побутові за жанром твори В. вирізняються вигадливістю, розкутістю думки.
Рекомендована література
- Чемерис В. Третє життя Олекси Вусика… // ЛУ. 1997, 25 груд.
Завантажити статтю
Людина 
