Добувна промисловість

ДОБУВНА́ ПРОМИСЛО́ВІСТЬ  — сукупність галузей і виробництв з добування корисних копалин у вигляді твердих порід (вугілля, руда та мінерали), в рідкому (нафта) та газоподібному (природний газ) станах. Добування здійснюють розробленням родовищ підземним і відкритим способами або бурінням свердловин. Діяльність підприємств Д. п. включає також додатк. процеси: подрібнен-ня, сортування, осушення, очищення, збагачення та агломерацію вугілля і руд, зневоднення та знесолення нафти, зрідження природ. газу тощо. Продукція Д. п. є сировиною для перероб. промисловості, а також використовується у буд-ві, транспорт. сфері. Сучасна Д. п. — одна з провід. галузей економіки України. Її галуз. організація включає дві групи: добування енергоносіїв і добування енергет. мінералів. До 1-ї входять добування, збагачення та агломерація кам’яного вугілля, лігніту (бурого вугілля) та торфу, добування вуглеводнів (сирої нафти, природ. газу, бітуміноз. сланців і пісковику) та пов’язані з цим послуги, добування уранової та торієвої руд; до 2-ї — добування, збагачення та агломерація заліз. руд і руд кольор. металів, добування та первинне оброблення декор. і буд. каменю, вапняку, гіпсу, крейди, глинистого сланцю, добування піску, гравію, глини та каоліну, добування мінерал. сировини для хім. промисловості та виробництва добрив, добування та виробництво солі, добування абразив. матеріалів, азбесту, природ. графіту, тальку, польового шпату, дорогоцін. каміння, кварцу, слюди, природ. асфальту та бітуму.

Україна — унікал. мінерал.-сировинна держава, багатства надр якої зумовлені особливостями геол. будови її території. Вона має практично всі види мінерал. сировини, необхідної для ефект. функціонування та розвитку економіки. У надрах України виявлено понад 200 видів корис. копалин у майже 20-ти тис. родовищах і проявленнях, з яких 7667 родовищ 94-х видів сировини мають пром. значення та зараховані до Держ. балансу запасів. З розвідкою, видобутком, переробкою та використанням мінерал. сировини безпосередньо або побічно пов’язано 48 % пром. потенціалу, до 20 % труд. ресурсів, 23–25 % нац. доходу. За обсягами видобутку 16-ти видів сировини (вугілля, залізні та марганц. руди, титан, цирконій, ртуть, уран, графіт, каоліни та ін.) Україна посідає провідні місця у світ. рейтингах. Її частка від світ. видобутку каоліну складає 18 %, марганц. руд — 10 %, залізних руд — 4 %, бурого вугілля — 4 %, графіту — 4 %, кам’яного вугілля — 2 %. Характерним для Д. п. України є нерівномірне розташування підприємств всією територією. Понад 60 % їх зареєстровано у Донец., Житомир., Луган., Дніпроп., Закарп. областях, АР Крим та у Києві. Розташування добув. підприємств визначене наявністю відповід. родовищ мінерал.-сировин. ресурсів: вугілля — у Донец. і Львів.-Волин. кам’яновугільних та Дніпров. буровугільному басейнах, залізних та ін. металів руд — у Криворіз., Кременчуц., Білозер., Керчен. залізорудних басейнах та Нікопол. марганцеворуд. басейні, покладів буд. каменю (граніти, лабрадорити, габро та ін.) — у Житомир. області, кам’яної солі — у Донбасі та на Закарпатті, газу та нафти — у Пн.-Сх. та Крим.-Причорномор. нафтогазонос. областях. Київ — місце юрид. реєстрації знач. частини корпоратив. структур та окремих підприємств Д. п. Осн. проблемою у забезпеченні промисловості України влас. корис. копалинами є недостатність паливно-енергет. сировини (нафти, газу, окремих сортів кокс. вугілля). Видобуток нафти задовольняє внутр. потреби країни лише на 8 %, газу — на 22 %. Тому в структурі імпорту мінерал.-сировин. продукції в Україну переважають енергоносії, а першочерг. напрямом геол.-розв. робіт залишається зміцнення сировин. бази саме цих корис. копалин. Розвиток Д. п. України в найближчі роки передбачає також збільшення видобутку золота, алмазів, урану, кольор., рідкіс. і рідкісноземел. металів, мінерал. сировини для виробництва добрив, обсяги яких за результатами пошук.-оціноч. робіт зможуть задовольняти внутр. потреби та мають доволі значний експорт. потенціал. Необхід. умовами ефект. використання існуючих запасів корис. копалин та освоєння нових покладів є забезпечення достат. фінансування геол.-розв. робіт, видобування та переробки сировин. ресурсів через збільшення держ. витрат, а також залучення вітчизн. і зарубіж. інвестицій; впровадження у добувне та переробне виробництво новіт. технологій; полегшення доступу вітчизн. підприємств на світ. ринки тощо (див. Табл. 1, 2).

Завантажити статтю