Кротов Петро Іванович

КРО́ТОВ Петро Іванович (Кротов Пётр Иванович; 21. 09(03. 10). 1852, с. Єлов Глазов. пов. Вʼятської губ., нині Удмуртія, РФ — 24. 11(07. 12). 1914, м. Казань, нині Татар­стан, РФ) — російський геолог, гео­граф, геоморфолог. Закін. Вʼятську ду­ховну семінарію (1874) та Казан. університет (1878), де від­тоді до кінця життя й працював: від 1888 — екс­траординар., від 1895 — орди­нар. (від 1906 — засл. ординар.) проф. і завідувач кафедри гео­графії та етно­графії, водночас від 1905 — завідувач кафедри геології та палеонтології, 1908–13 — декан фіз.-мат. ф-ту. Викладав також у вет. ін­ституті та приват. жін. гімназії С. Вагнера. 1880 захистив дис. на право читати лекції «О минеральном со­ставе окаменелостей», 1885 — дис. на ступ. магістра мінерало­гії та гео­гнозії «Артинский ярус. Геолого-палеонтологическая моно­графия артинского песчаника» («Труды Казанского общества естествоиспытателей», т. 3, вып. 5), 1888 — дис. на ступ. д-ра мінералогії та гео­гнозії «Гео­логические ис­следования на за­падном склоне Чердынского и Соликамского Урала» («Труды Геологического комитета», т. 6). Наук. діяльність пере­важно при­свячена ви­вчен­ню геол. будови та корис. копалин пн.-сх. губер­ній Європ. Росії. Автор праць зі страти­графії, тектоніки, геоморфології, палеонтології перм. системи, мінералогії, фіз. гео­графії, кліматології, гідрології, археології, етно­графії, педагогіки. Брав участь у низці археол. роз­копок. За­ймався геогр. і геол. спо­стереже­н­нями на Дні­прі, зо­крема в р-ні його порогів, з наук. метою від­відував Поліс­ся та Крим. Досліджував т. зв. дні­пров. кри­сталічну смугу — широке плос­ке пасмо, яке починається на Пн. Зх. від долини р. Припʼять та проходить на Пд. через Волинь, нинішні Київ., Черкас., Кі­ровогр., Микол., Херсон. обл., між Пд. Бугом і Дні­пром. Почес. і дійс. чл. понад 10-ти рос. наук. т-в, зокрема Казан. товариства археології, історії та етно­графії.

Завантажити статтю