Кротов Петро Іванович

КРО́ТОВ Петро Іванович (Кротов Пётр Иванович; 21. 09(03. 10). 1852, с. Єлов Глазов. пов. В’ятської губ., нині Удмуртія, РФ — 24. 11(07. 12). 1914, м. Казань, нині Татарстан, РФ) — російський геолог, географ, геоморфолог. Закін. В’ятську ду­ховну семінарію (1874) та Казан. університет (1878), де відтоді до кінця життя й працював: від 1888 — екстраординар., від 1895 — орди­нар. (від 1906 — засл. ординар.) проф. і завідувач кафедри географії та етнографії, водночас від 1905 — завідувач кафедри геології та палеонтології, 1908–13 — декан фіз.-мат. ф-ту. Викладав також у вет. інституті та приват. жін. гімназії С. Вагнера. 1880 захистив дис. на право читати лекції «О минеральном составе окаменелостей», 1885 — дис. на ступ. магістра мінерало­гії та геогнозії «Артинский ярус. Геолого-палеонтологическая монография артинского песчаника» («Труды Казанского общества естествоиспытателей», т. 3, вып. 5), 1888 — дис. на ступ. д-ра мінералогії та геогнозії «Гео­логические исследования на за­падном склоне Чердынского и Соликамского Урала» («Труды Геологического комитета», т. 6). Наук. діяльність переважно при­свячена вивченню геол. будови та корис. копалин пн.-сх. губер­ній Європ. Росії. Автор праць зі стратиграфії, тектоніки, геоморфології, палеонтології перм. системи, мінералогії, фіз. географії, кліматології, гідрології, археології, етнографії, педагогіки. Брав участь у низці археол. розкопок. Займався геогр. і геол. спостереженнями на Дніпрі, зо­крема в р-ні його порогів, з наук. метою відвідував Полісся та Крим. Досліджував т. зв. дніпров. кристалічну смугу — широке плос­ке пасмо, яке починається на Пн. Зх. від долини р. Прип’ять та проходить на Пд. через Волинь, нинішні Київ., Черкас., Кі­ровогр., Микол., Херсон. обл., між Пд. Бугом і Дніпром. Почес. і дійс. чл. понад 10-ти рос. наук. т-в, зокрема Казан. товариства археології, історії та етнографії.

Рекомендована література

1. Дедков А. П. Петр Иванович Кро­тов (1852–1914). Казань, 2002.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю