ГАПЄ́ЄВ Олександр Олександрович (Гапеев Александр Александрович; 06(18). 08. 1881, за ін. даними — 07(19). 08. 1881, м. Кроми, нині Орлов. обл., РФ — 26. 07. 1958, Москва) — російський геолог. Доктор геолого-мінералогічних наук (1934), професор (1920). Заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1933). Сталінcька премія (1948). Державні нагороди СРСР. Закін. С.-Петербур. гірн. ін­ститут (1910). Від­тоді працював позаштат. геологом у Геол. комітеті. Від 1908 під керівництвом Л. Лутугіна ви­вчав вугіл. родовища Донбасу, 1914–18 — Кузбасу (ви­значив його як найбільший басейн Росії). Від 1920 — проф., від 1923 — директор Урал. гірн. ін­ституту (м. Свердловськ, нині Єкатеринбург); від 1926 — проф. Моск. гірн. академії, 1930–48 — Моск. гірн. ін­ституту, 1948–54 — Моск. геол.-розв. ін­ституту. Осн. праці присвячені геол. будові та пром. оцінюван­ню вугіл. родовищ Донбасу, Кузбасу, Караґанди (Казах­стан), Єкатеринбурга, Сахаліну, Уралу, Приіртиш­шя. Імʼям Г. на­звано вулицю у Караґанді.