Гуртуєв Берт Ізмаїлович

ГУРТУ́ЄВ Берт Ізмаїлович (Гуртуланы Берт Исмаилни жашы; 25. 10 (07. 11). 1910, аул Ак-Су, нині Кабардино-Балкарія, РФ — 13. 02. 2001, м. Нальчик, Кабардино-Балкарія, РФ) — балкарський письмен­ник. Нар. поет Кабардино-Балкарії (1980). Учасник 2-ї світової війни. Разом із ін. балкарами 1944 депортов. у сх. регіони СРСР. Після поверне­н­ня на батьківщину закін. Кабардино-Балкар. університет (м. Нальчик, 1963). Роз­робив сучас. балкар. алфавіт на основі кирилиці та уклав перші шкіл. під­ручники. Автор лірич. поет. зб. «Къызыл ёнле» («Червоні голоси», 1935), «Жарыкъ танг» («Ясний ранок», 1958), «Шуёхла арасында» («Серед друзів», 1963), «Чомартлыкъ» («Щедрість», 1969), «Таула чакъырадыла» («Гори кличуть», 1974), «Акъ кёгюрчюн» («Біла голубка», 1980); кн. повістей і оповідань «Адильгерий» («Адильгерій», 1961) та «Жашауну къыланчлары» («Зигзаги життя», 1988); роману «Жангы талисман» («Новий талісман», 1970) та ін. Під­сумком творчої діяльності Г. стало 4-томне вид. «Сайламала» («Ви­бране», 1992– 2000). Усі за­значені твори ви­дані в Нальчику. У ран­ніх творах Г. описав драм. події часів колективізації балкар. села; пізніше — героїзм земляків у роки 2-ї світової війни, життя балкар після поверне­н­ня на істор. батьківщину, єд­на­н­ня народів та їхніх культур. Пере­клав балкар. мовою вірші Т. Шевченка «Заповіт», «Думка» («Тече вода в синє море»), «Зі­йшлись, побрались, по­єд­нались», «Не женися на багатій», «Із-за гаю сонце сходить», «Ой одна я, одна» та ін.; оповіда­н­ня Марка Вовчка «Надежа» (присвятив письмен­ниці вірш «Марко Вовчок», 1959), а також окремі поезії Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильського, А. Малишка. Укр. мовою твори Г. пере­кладали В. Забаштанський, Ліна Біленька, В. Рабенчук.

Завантажити статтю