Гуссерль Едмунд

ГУС­СЕ́РЛЬ Едмунд (Husserl Edmund; 08. 04. 1859, м. Просніц, Моравія, нині Просте­йов, Чехія — 27. 04. 1938, м. Фрайбурґ-у-Брайзґау, Німеч­чина) — німецький філософ. Навч. у Ляйпциз. (1876–78) та Берлін. (1878–81) університетах. У Відні 1884–86 слухав лекції Ф. Брентано. Проф. Гьот­тінґен. та Фрайбур. університетів. Засн. феноменології та феноменол. методу аналізу сві­домості. Г. вважав, що не існує незалежної від субʼєктивності істини: та чи ін. галузь знань для утвердже­н­ня себе в ролі точної наук. дисципліни потребує від­повід­ного спец. об­ґрунтува­н­ня, яке має забезпечити філософія, що повин­на пере­творитися на науку про додосвідну реальність, яка осягається людиною у ви­гляді феноменів сві­домості. Г. прагнув виявити самоочевидні логічні принципи, зʼясувати традиц. сусп. та індивід. установки світос­прийня­т­тя, притаман­ні наук. пі­знан­ню. Шляхом для цього мав бути аналіз пере­жива­н­ня спрямованості сві­домості на обʼєкт пі­зна­н­ня (інтенціональність) при утриман­ні від оціночних суджень або тверджень. За ігнорува­н­ня про­блеми субʼєктивності сприйня­т­тя Г. під­дав критиці позитивізм і вказував на нього як на ознаку кризи європ. науки та культури. Доводив, що психологія є емпірич. наукою, а логіка, математика й філософія — апріорні науки, які мають справу з рац. поня­т­тями, заг. істинами. Згідно з Г., феноменологія — апріорна автономна наука про феномени сві­домості. Об­стоював думку, що феноменологія та притаман­ний їй метод редукції є шляхом абсолют. виправ­да­н­ня повновартіс. люд. існува­н­ня, способом реалізації морал.-етич. автономії людини. Ідеї Г. мали знач. вплив на формува­н­ня екзистенціалізму, феноменол. соціології, істор. герменевтики.

Завантажити статтю