Гребінка Леонід Євгенович

ГРЕБІ́НКА Леонід Євгенович (1909, с. Марʼянівка, нині Гребінків. р-ну Полтав. обл. — 14. 04. 1942, м. Саратов, РФ) — поет і пере­кладач. Онук по братові Є. Гребінки. 1923–33 жив у Києві, кілька років пере­бував у дитбудинку, оскільки батьки рано померли. Навч. у Київ. ІНО. Працював від 1929 коректором, фейлетоністом і ред. у видавн. закладах (зокрема г. «Пролетарська правда», ж. «За індустріалізацію та колективізацію»). Рятуючись від ймовір. ре­пресій, 1933 пере­їхав до Москви (працював коректором у г. «Рабочая Москва» і «Советское искус­ство», влітку — у г. «Курортные известия», Ялта). Навч. у Літ. ін­ституті (Москва, 1939–41). 24 червня 1941 заарешт. за укр. «націоналізм» і «намір здійснити терорист. акт проти рад. кер-ва». Засудж. до роз­стрілу, пізніше вирок замінено на 10 р. увʼязне­н­ня, помер у вʼязниці. Віршувати почав від 12-ти років. Друкувався від 1925 (ж. «Життя й революція», «Червоний шлях» та ін.). Поезії Г. — пере­важно інтимна й пейзажна лірика, що вирізняється свіжістю образів; іноді автор вдавався до сатири й іронії (цикли «Пере­бої серця» і «З кривих усмішок», вірш «Про­блема “вічності”»). Поезії 1926–28, вміщені у зб. «Радість чорноземна» (К., 1930), пізніші публікації в періодиці офіціозна критика ви­знала ідеологічно шкідливими, після чого вірші Г. пере­стали друкувати. З його творів 1937–41 від­найдено лише цикл «Кримські вірші» (опубл. 1983), що засвідчив зрілу поет. майстерність і тонку спо­стережливість; а також непересічні пере­клади трагедії «Гамлет» В. Шек­спіра, «Слова про похід Ігорів», 1-го роз­ділу «Євгенія Онєгіна» і трьох віршів О. Пушкіна (опубл. 1975–84). Рукописи Г., вилучені під час арешту, знищені слідчими органами. Найповніше ви­да­н­ня спадщини Г. — зб. «Радість чорноземна» (К., 1990) з перед­мовою І. Дзюби «Вертається із забу­т­тя».

Завантажити статтю