Гершензон Сергій Михайлович
ГЕРШЕНЗО́Н Сергій Михайлович (29. 01 (11. 02). 1906, Москва — 07. 04. 1998, Київ) — фахівець у галузі молекулярної біології та генетики. Син Михайла, батько Злати Гершензонів. Доктор біологічних наук (1942), професор (1946). Акад. НАНУ (1976), Рос. АПН (1997). Держ. премії України в галузі науки і техніки (1981, 1998). Герой Соц. Праці (1990). Державні нагороди СРСР. Закiн. Моск. університет (1927). Працював у НДI зоологiї та на каф. генетики Моск. університету (1930–35); в Iн-тi генетики АН СРСР (Москва, 1935– 37). У 1937–48, 1957–63 — завідувач відділу генетики, 1948–57 — старший науковий співробітник Iн-ту зоологiї АН УРСР (Київ), водночас 1937–41, 1944– 48 — завідувач кафедри дарвінізму і генетики Київ. університету; 1963–68 — заступник директора, завідувач відділу вірусів тварин, 1968–73 — керівник сектору молекуляр. біології і генетики Інституту мікробіології та вірусології АН УРСР (Київ); 1973–86 — завідувач відділу молекуляр. генетики Інституту молекуляр. біології і генетики АН УРСР (Київ); 1986–87 — завідувач відділу молекуляр. генетики, 1987–98 — радник при дирекції Інституту фізіології рослин і генетики НАНУ (Київ). Вивчав генетику природ. популяцiй комах та ссавців у зв’язку з проблемами еволюцiї. Відкрив мутагенну дію екзоген. ДНК, встановив частоту та специфіку цього процесу, вивчив мутагенну роль вірусів та синтет. полінуклеотидів. Одержав перші експерим. дані про можливість зворот. передачі генет. інформації від РНК до ДНК. Вперше у світі експериментально відтворив самозбирання інфекц. вірусу з його окремих компонентів, а також вірусну трансдукцію одного з генів шовковичного шовкопряда, довівши можливість трансдукції у багатоклітин. організмів. 1948–57 під час гоніння на класичну біологію зазнав утисків як прихильник класич. генетики. Г. — ред.-консультант «БСЭ» та «УРЕ», а також низки наук.-популяр. фільмів (зокрема «Зірка Вавилова», 1984).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Исследование возможности передачи генетической информации от РНК к ДНК при репродукции вирусов ядерного полиэдроза. К., 1971 (співавтор); Мутагенное действие ДНК и вирусов у дрозофилы. К., 1975 (співавтор); Основы современной генетики. К., 1979; 1983; Мутагенное действие природных и синтетических полинуклеотидов. К., 1990 (співавтор); Мутации. К., 1991.
Рекомендована література
- Труханов В. А. Первые опыты, связавшие ДНК с генетикой // ЦГ. 1991. Т. 25, № 2;
- Моргун В. В. Сергей Михайлович Гершензон // Там само;
- Гершензон С. М. Тропою генетики. К., 1992;
- Сергей Михайлович Гершензон. К., 1994;
- Малюта С. С., Александров Ю. Н. Жизнь, отданная науке // БК. 1998. Т. 14, № 4.