Воронцов Данило Семенович

ВОРОНЦО́В Данило Семенович (11(23). 12. 1886, містечко Пропойськ, нині м. Славгород Могильов. обл., Білорусь — 12. 07. 1965, Київ) — фахiвець у галузi нейро- та електрофiзiологiї. Доктор медичних наук (1934), професор (1923), академік АН УРСР (1957). Після закiнчення природн. відділ. фіз.-мат. факультету С.-Петербур. університету (1912) був залиш. на каф. фізіології тварин (у М. Введенського) для підготовки до професор. звання. 1914–16 викладав на Вищих жiн. курсах (Петроград, нині С.-Петербург), 1916–20 — в Одес. університеті (1919 — проф.). Працював завідувач кафедри Смолен. (1922–30) і Казан. (1931–35) мед. інститутів. Одночасно 1931– 35 — завідувач кафедри фізіології Казан. університету, 1935–41 — Київ. мед. інституту. Під час 2-ї світової війни через хворобу не зміг евакуюватися. 1943 переїхав до Вінниці, де працював завідувач кафедри біохімії в Мед. інституті. Від 1944 — у Київ. університеті: професор кафедри фізіології, зав. сектору заг. фізіології НДІ фізіології тварин при Університеті. Одночасно 1956–65 — засн. і зав. лаб. електрофізіології Інституту фізіології АН УРСР (Київ). Засн. укр. школи електрофізіологів і мембранологів. Голова Укр. фізіол. товариства (1960– 65). Вивчав проблеми характеристики струмiв дiї нервiв i м’язів. Встановив, що збудження, втрачене під впливом одновалент. катіонів, поновлюється анодом, а зміна збудженості, викликана застосуванням двовалент. катіонів, поновлюється катодом. Це явище назване «феноменом Воронцова». Вивчаючи природу рефрактерності, відкрив ан- і катаелектротонічні фази її розвитку. Один iз засн. мембран. теорiї походження електр. потенцiалiв у живих клiтинах. Вивчав умови, які визначають форму електрокардіограми, встановив її компоненти, зокрема дослідив походження зубців електрокардіограми.

Завантажити статтю