Горчаков Олександр Кирилович
ГОРЧАКО́В Олександр Кирилович (02 (15). 07. 1900, м. Єкатеринодар, нині Краснодар, РФ — 11. 08. 1960, Київ) — хірург-ендокринолог. Батько Галини та Надії Горчакових. Доктор медичних наук (1950), професор (1950). Заслужений діяч науки УРСР (1954). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1988). Державні нагороди СРСР. Закін. Харків. мед. інститут (1924). Працював лікарем. Від 1933 — у 2-му Харків. мед. інституті: 1939–40 — доцент; під час 2-ї світової війни — військ. лікар; 1944–50 — у Харків. стоматол. інституті (нині Укр. мед. стоматол. академія, Полтава): завідувач кафедри заг. хірургії, заст. дир. з наук. і навч. роботи; 1950–55 — директор Київ. стоматол. інституту, водночас 1951–60 — у Київ. мед. інституті: професор кафедри заг. хірургії, завідувач кафедри хірургії. Гол. ендокринолог МОЗ УРСР (від 1951). Вивчав етіологію та патогенез зобної хвороби, зокрема автор її патогенет. класифікації. Розробляв методи оператив. втручань на щитоподіб. залозі та наднирниках; удосконалив методику радикал. операції субтотальної струмектомії. Одним з перших в Україні з лікув. метою застосував радіонукліди.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Зоб, его профилактика и лечение. К., 1951; Что такое зоб. К., 1952; Зобная болезнь, клиника, профилактика и лечение. К., 1955; Опыт лечения больных гипертиреоидной формой зобной болезни радиоактивным изотопом йода // ВД. 1955. № 8 (співавтор); Зобная болезнь. К., 1956 (співавтор); Опыт хирургического лечения заболеваний щитовидной железы // Новый хирург. арх. 1959. № 2.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
