Велігоцька Ніна Іванівна
ВЕЛІГО́ЦЬКА Ніна Іванівна (31. 07. 1935, м. Конотоп, нині Сум. обл. — 19. 08. 2015, Київ) — мистецтвознавець і живописець. Канд. мистецтвознавства (1977). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1990). Член НСХУ (1970). Закін. Моск. університет (1958; викл. В. Василенко). Працювала 1958–67 у Київ. НДІ теорії, історії та перспектив. проблем архітектури. Персон. виставки — у Сумах та Конотопі (обидві — 1996), Києві (2002). Худож. стиль — неопримітивізм; система образ.- пластич. мислення й формотворення — у руслі укр. нац. живопис. культури. Брала участь у підготовці 6-том. «Історії українського мистецтва» (К., 1967), уклала альбом «Веселкові барви: Укр. декор. мистецтво» (1971), каталог «Єдність: 100 укр. митців світу — 100-річчю укр. поселень в Канаді» (1991); авторка мистецтвознав. дослідж.: «Співдружність: Творчі взаємозв’язки нар. і професій. мистецтва Рад. України» (1973), «Сучасне українське народне мистецтво» (1976), «Марія Приймаченко» (1989), «Монументально-декоративне мистецтво України» (1989, співавт.; усі — Київ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Краса — захист. Ангел України» (1991), «Дорога», «Конотопська відьма» (обидва — 1992), «Жива ікона» (1993), «Квітки пам’яті», «Кандибинка» (обидва — 1995); серія «Букет моїх спогадів» (1992–95).
Рекомендована література
- «Я родом з дитинства» // ОМ. 2002. № 2.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
