Бітуми

Визначення і загальна характеристика

БІ́ТУМИ (лат. bitumen — смола) — природні або штучні суміші вуглеводнів і невуглеводнів (кисневих, сірчистих і азотистих речовин). Розчиняються в бензолі, сірковуглеці, спиртобензолі, хлороформі та ін. Природні Б. належать до горючих біолітів (каустобіолітів) і небіолітів. Останні — у флюїд. вкрапленнях («пузирях»), алмазах, амфіболах, кварці, олівінах, піропах, ін. мінералах і ксенолітах ультраглибин., мантій. гір. порід, міжзоряних іонних і молекуляр. хмарах, міжпланет. пилу, кометах, метеоритах і атмосферах планет Соняч. системи. Розрізняють 3 типи природ. Б.: гумітові, або сапропелітові, нафтові та розсіяні. Найбільше пром. значення мають нафтові Б. Виділяють підкласи нафт. Б. — природ. і супутній (нафт.) гази, газогідрати (метаногідрати), парафінові Б. (озокерит), нафти, асфальтові Б. і піробітуми. Родовища природ. Б. знайдено як у нафтогазонос. р-нах, так і в материкових і підвод. вулканах, розлом. зонах океан. дна. У природі трапляються 4 типи родовищ твердих, або в’язких, рідких і газоподіб. нафт. Б.: родовища, утворені внаслідок просочування Б. на поверхню; пластові та масивні родовища, які утворилися шляхом насичення Б. порожнини в осадових, вивержених і метаморф. гір. породах. Родовища природ. Б. є в Закарпатті, Карпатах, Криму, Прикарпатті, Придніпров’ї, Азов. та Чорному морях. Найбільші пром. скупчення в’язких природ. Б. (бл. 600 млрд т) розробляють у Венесуелі; твердих природ. Б. — у Зх. Канаді (595 млрд т «твердої нафти» — гудрону в нижньокрейд. пісках і девонсько-карбонових вапняках провінції Альберта) і донних осадах Світ. океану, де на 90– 95 % його пл. залягають 113 сотень квадрильйонів м³ метану в формі газогідрату — «горючого льоду». Тех. тверді та в’язкі Б. одержують шляхом терм. переробки нафти, вугілля, торфу. Осн. частина таких Б. — віск і смола. Б. технічні застосовують у буд-ві шосей. шляхів, виробництві покрівел. матеріалів, лаків і бітум. пластиків, для гідроізоляції, в електротех. промисловості, ливарництві.

Завантажити статтю