Броунов Петро Іванович

БРО́УНОВ Петро Іванович (21. 12. 1852 (02. 01. 1853), С.-Петербург — 24. 04. 1927, Ленінград, нині С.-Петербург) — метеоролог, географ. Доктор метеорології, фіз. географії (1886), професор (1890). Член-кореспондент С.-Петербур. АН (1914). Закін. С.-Петербур. університет (1875). Працював ст. спостерігачем і фізиком відділ. метеорол. бюлетеня в Гол. фіз. обсерваторії (1877–80); викл. 1-го кадет. корпусу, Маріїн. гімназії (1882–89); проф. Університету св. Володимира у Києві (1890–95), де заснував каф. фіз. географії. Від 1900 — у С.-Петербур. (згодом Петрогр.) університеті: проф. географії, від 1917 — завідувач кафедри метеорології; одночасно 1917–25 — викладач Інституту географії. Організатор (1895) і кер. мережі с.-г. метеорол. станцій на тер. Росії. Засн. агрометеорології. Встановив залежність розвитку с.-г. культур від погод. умов, виявив у культур. рослин критичні періоди, коли вони особливо чутливі до нестачі вологи й тепла. Розробив метод визначення напряму руху циклонів, з’ясував причини їх утворення. Ввів поняття «зовн. (геогр.) оболонка Землі». Підготував атлас ізоклімат. зон Землі (1925). Працюючи в Україні, організував мережу метеорол. станцій у Придніпров’ї (1893). Спільно з В. Фаусеком редагував видання «Библиотеки естествознания» (15 т.) та «Библиотеки самообразования» (61 т.).

Рекомендована література

1. Берг Л. С. П. И. Броунов // Природа. 1927. № 6;
   Google Scholar Internet
2. Броунов П. И. // Тр. по с.-х. метеорологии. 1928. Т. 20;
   Google Scholar Internet
3. Максимов С. А. П. И. Броунов — основоположник сельскохозяйственной метеорологии: К 100-летию со дня рожд. Ленинград, 1952.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю