Борщівщини печери

Визначення і загальна характеристика

БОРЩІ́ВЩИНИ ПЕЧЕ́РИ  — карстові печери у Борщівському районі Тернопільської області; одні з найбільших у світі. Оригінал. за будовою, відрізняються морфологічно, мають стабіл. температур. режим та умови зволоження. Т-ра повітря 10–11 °С, відносна вологість 80–100 %. Першу згадку про Б. п. містить книга Ґ. Ржачинського «Historia naturalis curiosa Regni Poloniae» (Sandomiriae, 1721). Серед Б. п. 2-ю в світі за довж. після амер. Мамонтової, а серед гіпсових — найдовшою вважається печера Оптимістична. Наймальовничіша — печера Озерна — єдина на Поділлі з підзем. озерами. Печера Попелюшка має 3 поверхи, з’єднаних між собою 15–20-метровими колодязями, що в розрізі мають форму правил. круга. На околиці с. Нижнє Кривче знайдено печеру Кришталеву. За 2 км на пн.-зх. від с. Більче-Золоте, на піднятому вододіл. плато — вхід у печеру Вертебу. Вирізняється серед Б. п. лабіринт Кам’яної Соломки, де поверхня стелі вкрита трубчастими кальцитовими сталактитами (стерні довж. 10–12 см). Побл. с. Сапогів, на лівому схилі долини р. Циганська, знайдено печеру Ювілейну. Менші печери: Збручанська (254 м), на Хомах (126 м), Двох Озер (57 м), Камінь Довбуша (42 м) і Язиченська. Остання названа за виявленим у ній давньослов’ян. печер. храмом «Язиченська святиня» (9 ст.) із плоским жертов. каменем діаметром 4 м і товщиною 65 см. Восени 1985 відкрито печеру Борщівську. Член спелеоклубу «Поділля» під керівництвом С. Єпіфанова та очолюваної краєзнавцем М. Сохацьким археол. експедиції з вивчення трипіл. культури продовжують дослідження Б. п. В офіц. кадастрі налічується 94 печери.

Завантажити статтю