Брацлав

БРА́ЦЛАВ — селище міського типу Немирівського ра­йону Він­ницької області. Знаходиться на р. Пів­ден­ний Буг, за 60 км на Пд. Сх. від обл. центру та за 12 км від залізнич. ст. Кароліна. Площа 25,3 км². Насел. 6044 особи (2001, складає 94,6 % до 1989), з них 70 % — українці, 25 % — росіяни, 5 % — євреї. Б. має багатовікову історію. Це одне з найдавніших міст Поді­л­ля. Перші писемні згадки про нього належать до серед. 14 ст. Тер. Б., населена з давніх-давен племенами бужан, до 14 ст. пере­бувала під владою татар. 1362 литов. князь Ольґерд роз­громив татар. війська, а звільнені землі Поді­л­ля пере­дав у володі­н­ня своїм племін­никам, братам Каріатовичам, які від­будували старі фортеці й спорудили нові. Серед нових фортець згадується й Б. (Браслав). Назва походить від слів «брат» і «слав», тобто в памʼять слави братів Каріатовичів. Від 2-ї пол. 14 ст. — у складі Литов.-Руської держави. Від кін. 14 ст. Сх. Поді­л­ля стало називатися Брацлавщиною, а його адм. центром став Б. 1463, 1482 і 1497 місто за­знало страшних руйнувань унаслідок набігів крим. татар, але 1497 литов. князь Олександр Казимирович від­новив брацлав. замок і дав місту нову назву — Місто св. Петра. 1552 Б. заволодів крим. хан Девлет-Ґірей і знищив замок та його укріпле­н­ня. Після Люблін. унії 1569 Брацлавщина потрапила під владу Польщі. Б. став центром воєводства, яке складалося з Брацлав. і Вінн. повітів. 1564 Б. одержав Маґдебур. право, край на той час став одним зі значних поселень укр. козацтва. 1594–95 від­булося Брацлав. міське пов­ста­н­ня — збройний ви­ступ жит. Б. проти місц. старости Ю. Струся,– під­тримане С. Наливайком, який навесні–восени 1594 використовував місто як базу для походів у Придністровʼя. У вересні 1594 брацлавці разом із козаками роз­били ополче­н­ня шляхти Брацлав. воєводства і захопили замок. Влітку 1595, після від­ступу козаків з Поді­л­ля, польс. війська зайняли Б. Без­перервні ворожі напади на місто при­звели до того, що 1598 держ. заклади Брацлав. воєводства були пере­несені з Б. у Він­ницю. Від­тоді почався занепад міста як великого адм. центру. Б. став лише староством, яким володіли різні польс. магнати. Брацлавчани брали активну участь у козац.-селян. пов­ста­н­нях 1591–96 під проводом К. Косинського, С. Наливайка. В серед. 17 ст. тут налічувалося 6400 жит., це було одне з великих міст Прав­обереж­жя, ремісничий і торг. центр. Насел. Б. брало активну участь у визв. війні 1648–54 під проводом Б. Хмельницького. Влітку 1648 козаки звільнили місто від польс. шляхти. 1649 Б. став центром ново­створеного Брацлав. козац. полку. 1650 місто від­відав Б. Хмельницький. 1663–65 — резиденція геть­мана Прав­обереж. України П. Тетері. За Андрусів. пере­мирʼям 1667 Прав­обережна Україна, зокрема й Б., знову ві­ді­йшли до Польщі. 1671 місто під облогою польс. військ, 1672 захоплене турец. військами. Після 2-го поділу Польщі 1793 Прав­обережна Україна уві­йшла до складу Рос. імперії. Б. став центром Брацлав. губ., згодом Брацлав. намісництва, а від 1800 — повіт. містом Поділ. губ. Під час більшов. пере­вороту 1917 та воєн. дій 1918–20 місто було ареною жорстоких боїв, зокрема у грудні 1919 від­булися бої Запороз. корпусу з денікінцями. 1923 утвор. Брацлав. р-н із центром у Б. Від 1924 — смт. 1921 Брацлавщину пограбовано продзагонами. Брацлавська повітова оперативно-податкова «трійка» 10 листопада 1921 видала наказ № 5: «Выездной сес­сии продревтрибунала по отношению к плательщикам, не внесшим причитаемого с них налога к 25 ноября, применять самые суровые меры наказания, вплоть до лишения всего надела земли, конфискации имущества, лишения свободы с заключением в концлагерь и введения в села войсковых частей для прокормления их неак­куратными плательщиками» (див.: Г. І. Шульга. Голод на Поділ­лі. Він­ниця, 1993, с. 61). Результатом цих заходів був голод. Ще більших мас­штабів набрав голод 1932–33. Секретар Брацлав. РК КП(б)У пові­домив, що тільки за березень–квітень 1933 від голоду померло 250 осіб. А взагалі за офіційними (звичайно ж, далеко не повними) даними 1932 у р-ні померли від голоду 843 особи, а 1933 — 3670 (див.: там само, с. 99, 118). Бюро Брацлав. РК КП(б)У 27 квітня 1933 кон­статувало: «...голод набирає дійсно широкого роз­міру як по кількості сіл, так і по роз­міру в кожному селі і має тенденцію пошире­н­ня» (див.: там само, с. 125). Водночас заборонено ЗАГСам вказувати «голод» як причину смерті. 1941 Б. окупов. нім. військами, у жовтні того ж року пере­даний румунам, визвол. 1944. З ліквідацією 1962 Брацлав. р-ну місто уві­йшло до складу Тульчин., а 1964 — Немирів. р-ну. Нині на тер. Б. функціонують пром. під­приємства: ВАТ «Брацлав» (роз­робляє й виготовляє дої­льні установки; отримав діамантову Зірку якості та Між­нар. приз якості), ТОВ «Брацлава­гробуд». У Б. — 2 заг.-осв. шк., шк.-інтернат, муз. шк., с.-г. технікум, ДЮСШ та спортивний клуб при с.-г. технікумі, дит. до­шкіл. заклад «Ромашка»; лікарня, аптека, клуб. Є 2 б-ки, готель, парк від­починку. З памʼяток архітектури зберігся Брацлав. костел (18 ст.), будинок муз. шк. (19 ст.). До археол. памʼяток належить також Замкова гора, де існував замок у 14–17 ст. Споруджено меморіал на брат. могилі воїнів-визволителів Б. від нім.-фашист. військ. У серпні 1999 у Б. від­крито єдиний в Україні памʼятник першому полковнику брацлав. козац. полку Данилові Нечаю. Встановлено памʼятник Т. Шевченку. На Замковій горі, на старовин. євр. кладовищі, похований рабин Натан — учень і проповід­ник вче­н­ня всесвітньо ві­домого рабина Нахмана з Б. — учителя брацлавських хасидів. Це місце паломництва хасидів, які при­їздять сюди з усього світу на євр. Новий рік (Рош-Гашана).

Завантажити статтю