Бібліографія історична

БІБЛІОГРА́ФІЯ ІСТОРИ́ЧНА  — спеціальна історична дисципліна, до сфери якої входить теорія й практика індексації джерело­знавчих та історіо­графічних явищ. Б. і. почала формуватися у 18 ст. У Рос. імперії держ. бібліогр. реєстрація за­проваджена від 1837, обовʼязк. примірник надсилався до Імператор. С.-Петербур. б-ки; в Австро-Угорщині таку реєстрацію введено від 1853. Велике значе­н­ня для роз­витку Б. і. мали також бібліотечні каталоги Київ. (у 5-ти т., 1854–58), Новорос. (у 3-х т., 1878–93), Харків. (у 2-х кн., 1884–91) університетів та Київ. духов. академії (у 13-ти кн., 1878–88), Київ. міської публ.б-ки (від­діл ім. В. Юзефовича, 1899) та б-ки Л. Ідзіковського (1902–15). Засн. ретро­спектив. Б. і. України вважається О. Лазаревський («Опыт указателя источников для изучения Малорос­сийского края» // «Черниг. губ. вѣдомости», 1853, № 45–46). Репертуар зх.-укр. ви­дань упорядкував І. Левицький. Реєстрація поточ. літ-ри провадилась у журналах «Киевская старина» та «Записки НТШ» (т. 2–116, 1893–1913). Ви­дано каталоги «Систематический пере­чень из­даний Киевской комис­сии для разбора древних актов с 1845 по 1910 гг.: Сб. статей и материалов по истории Юго-Запад. Рос­сии» (К., 1911, вып. 1), «Список книг, продаваемых в конторе редакции журнала “Труды Императорской Киевской Духовной академии”» (К., 1916). Багатий матеріал з укр. Б. і. містять покажчики: П. і Б. Ламбіних («Рус­ская историческая библио­графия», С.-Петербургъ, 1861–84), В. Межова («Рус­ская историческая библио­графия за 1865–1876 гг. включительно», С.-Петербургъ, 1882–90, т. 1–8; «Рус­ская историческая библио­графия», С.-Петербургъ, 1892–93, т. 1–3), В. Антоновича та В. Беца («Исторические деятели Юго-Западной Рос­сии в био­графиях и порт­ретах», К., 1885, вып. 1), В. Ікон­никова («Опыт рус­ской историо­графии», К., 1891–92, т. 1, кн. 1–2; 1908, т. 2, кн. 1–2), С. Рубінштейна («Хронологический указатель указов и правительствен­ных распоряжений по губерниям Западной Рос­сии, Белорус­сии и Малорос­сии за 240 лет, с 1652 по 1892», Вильно, 1894), В. Каратаєва («Библио­графический обзор земской статистической и оценочной литературы со времени учреждения земства. 1864–1903 гг.», С.-Петербургъ, 1906–13, вып. 1–2).

1909 створ. бібліогр. комісію НТШ, започатк. ви­да­н­ня «Матеріялів до української бібліо­графії». У 1920-х рр. центрами укр. Б. і. були: Істор. секція ВУАН, де в ж. «Україна» під керівництвом М. Грушевського друкувалися щорічні огляди україно­знав. літ-ри з матеріалом за 1926–30; Харків. н.-д. каф. історії укр. культури ім. Д. Багалія (голова Бібліогр. комісії А. Козаченко): «Бібліо­графія історії України, Росії та українського права, крає­знавства й етнології за 1917–1927 роки» з додатком за 1928 рік. Істор. праці пред­ставлено в покажчику М. Іванченка та Я. Стешенка «Систематичний каталог ви­дань Всеукраїнської Академії наук, 1918–1929» (1930; три річні додатки М. Сагарди). Окремі бібліогр. покажчики випускали наук. б-ки, зокрема Всенар. бібліотека України, де зʼявився покажчик 2-го ступеня «Матеріяли до крає­знавчої бібліо­графії України. 1847–1929» Ф. Максименка (К., 1930), згодом ви­дано його ж «Збірки історичних ві­домостей про населені пункти Української РСР» (К., 1964). Поза межами УСРР Б. і. провадили І. Калинович («Українська історична бібліо­графія. 1914–23» // «Зап. НТШ», т. 134) та М. Кордуба; ви­йшла низка крає­знав. покажчиків. Важливе значе­н­ня мали праці «Бібліо­графічний показчик наукових праць української еміграції. 1920–1931» П. Зленка (Прага, 1932); «Катальоґ книгарні НТШ у Львові. Історія» Т. Баландюка та Р. Луканя (Л., 1936); «Орден Чину св. Василія Великого: Спис книжок видавництва Чину св. Василія Великого в Жовкві» Р. Луканя (Жовква, 1936); «Каталог ви­дань Українського наукового ін­ституту в Варшаві. 1930– 1938» (Варшава, 1938). У повоєн­ні роки ви­йшли фахові покажчики Л. Биковського (книго­знавство), М. Бойка («волиніана»), І. Чайковського («Наша мемуаристика», Мюнхен, 1966), Р. Вереса («Index of the Ukrainian Essays in Collections published outside the Iron Curtain in the years 1963–1978», Chicago, 1967–78, vol. 1–9; опис 59-ти назв укр. період. ви­дань та збірників), Б. Винара («Ukraine: A Bibliographic Guide to English-Language Publications», Englewood, 1990), О. Соколишина («Ukrainian Selected and Classified Bibliography in English», New York; Münich; Chicago, 1990).

Покажчики з археології видали І. Шовкопляс, П. Курін­ний, з історії Києва — Н. Шеліхова. Заборонену в СРСР літературу пред­ставили ви­да­н­ня Книжк. палати, зокрема «Зведений покажчик за­старілих ви­дань, що не під­лягають викори­стан­ню в бібліотеках громадського користува­н­ня та книготорговельній сітці» (Х., 1954), а також колективна праця Л. Вітрук, Ф. Максименка та В. Рябоконь «Бібліо­графії зарубіжних ви­дань з історії Української РСР» (К., 1971; для служб. користува­н­ня), нарис «Історія української бібліо­графії: Дожовтневий період» І. Корнєйчика (Х., 1971). У 1965–91 виходив щорічник «Історія Української РСР» (довід­ник за 1992 ви­йшов 1994 під на­звою «Історія України»). Реферат.-бібліогр. бюл. «Україно­знавство» (1997) охоплює літературу за 1993. Від 1995 у Львові започатковано ви­да­н­ня «Репертуар української книги. 1798–1916» (за ред. Я. Дашкевича). У Києві від 1996 видається бібліогр. покажчик «Книга в Україні. 1861–1917» Степана та Сергія Петрових. Ви­йшло кілька біо­бібліогр. словників: «Славяноведение в дореволюцион­ной Рос­сии» (Москва, 1979), «Ре­пресоване крає­знавство» (К., 1991), «Дослідники археології України» Г. Мезенцевої (Чг., 1997), «Вчені Ін­ституту історії України» (К., 1998), «Українські архівісти. ХІХ ст. — 1930-ті рр.» (К., 1999), «Бібліо­графічний словник учених Харківського університету. Т. 2. Історики (1905–1920, 1933–2000)» (Х., 2001). Ви­дано кн. С. Ріпецького «Біо­графія джерел до історії Українських січових стрільців» (Нью-Йорк, 1965), біо­бібліогр. довід­ник В. Верстюка і Т. Осташко «Діячі Української Центральної Ради» (К., 1998). Матеріали до словників «Персональна бібліо­графія істориків діаспори. 1945–91» опубл. О. Ясь («БВ», 1996, № 2), «Архівісти Полтавщини (20–30-ті рр.)» — Т. Пустовіт («Архів. зб.», П., 1998). Спец. істор. дисципліни пред­ставлені книгою «Українська сфрагістика» В. Гавриленка (К., 1991), «Ви­да­н­ня державних архівних установ України. 1925–2000» (К., 2001). Друкуються покажчики музеїв, зокрема Н. Пасько, О. Супруненко «Ви­да­н­ня Полтавського крає­знавчого музею за 100 років» (П., 1991). Книжк. палата України видає серію «Етноси України. 1917–41» (К., 1997, вип. 1), що висвітлює історію пере­бува­н­ня в Україні пред­ставників різних національностей (ви­йшли покажчики про татар, турків, німців, євреїв). Друкуються багатотомні покажчики «Труды рус­ской, украинской и белорус­ской эмиграции, из­дан­ные в Чехословакии в 1918–1945 гг.» (Прага, від 1996) та «Бібліо­графія Старої України. 1240–1800» М. Жарких (К., 1998–2002, зошити 1–10). Опубліковано матеріали до покажчика «Києво-Могилянська академія у документах і рідкісних ви­да­н­нях» (К., 1995) та огляд «Джерела україно­знавства» (К., 1990). Укладено бібліо­графію ви­дань «Український історичний журнал» за 1967–97 (вип. 1, 1982; вип. 2, 1987; вип. 3, 1997), «Архіви України» (вип. 1, 1988; вип. 2, 1999), «Труды Полтавской ученой архивной комис­сии» за 1905–17 (1991), «Harvard Ukrainian Studies» за 1977–91 (1992), часописів «Україна» за 1907–32 (1993), «Бібліологічні вісті» за 1923–30 (1996), «Український історик» за 1963– 97 (1999), «Літературно-науковий вістник» за 1898–1932 (2000), «Памʼятки України» (2002) тощо. Діють осередки досліджень заг. періодики: ЛНБ — словник «Українська журналістика в іменах», видається від 1994; покажчики змісту журналів «Життя й революція», «Зоря», «Дзвони» за 1931–39 (1997), «Назу­стріч» за 1934–38 (1999); а також Дослідн. центр історії укр. преси при Ін­ституті журналістики у Києві (покажчики еміграц. періодики 1914–50).

Широка україніка міститься у заг.-рос. покажчиках: двотомнику «История исторической науки в СССР» (Москва, 1965–80), «Справочник по истории дореволюцион­ной Рос­сии» (2-е изд., Москва, 1971–78), «История СССР: Ан­нотиров. указ. библиогр. пособий, опубл. на рус. языке с начала 19 в. по 1982 г.» (3-е изд., Москва, 1983–84, ч. 1–2). Матеріали з україніки містяться також у польс. ви­да­н­нях, зокрема у дослідж. Л. Фінкеля «Bibliografja historji polskiej» (т. 1–3, Lwów; Kraków, 1891–1914; Warszawa, 1957) та «Bibliografja historji polskiej za rok 1930 і 1931» («Kwartalnik Historyczne», Lwów, 1932–33), огляді літ-ри з історії козач­чини К. Левицького «Dzieje kozachyzny» («Dzieje Cherwieńska», 1936).

Завантажити статтю