Абашидзе Іраклій Віссаріонович

АБАШИ́ДЗЕ Іраклій Віс­саріонович 10(23). 11. 1909, с. Хоні, нині м. Цулукідзе, Грузія — 14. 01. 1992, Тбілісі) — грузинський поет. Академік АН Грузії (1960), її віце-президент (1970–76). Герой Соц. Праці (1979). Гол. ред. Груз. Рад. Енциклопедії (1966–92). Премія ім. Ш. Ру­ставелі (1965), Державна премія Грузії (1988), Між­народна премія ім. Дж. Неру (1972). Закін. Тбіліс. університет (1931). Автор поеми «» («Проща­н­ня з Цулукідзе», 1940), циклів («Ніч мисливців», 1948), « » («Пісня жнив», 1951), («Слідами Ру­ставелі», 1959), («На­ближе­н­ня», 1959), («Палестино, Палестино!», 1963), («Вітри в долині Ріоні», 1979), («Чи справжній ти...», 1984), («Ви­бране», 1989) та ін. Усі твори А. ви­дані у Тбілісі. Пере­клав твори Т. Шевченка («Заповіт», «Лілея», «Москалева криниця»), Лесі Українки («Конвалія», «Коли втомлюся я жи­т­тям щоден­ним», «Поет під час облоги» та ін.), І. Франка («Гімн», поезії циклу «Веснянки»), А. Малишка та ін. Опубл. стат­ті про Т. Шевченка, Лесю Українку. Написав вірші («На Україні»), («День Грузії») та ін. Окремі твори А. пере­кладали М. Рильський, О. Новицький, Д. Павличко, І. Драч, Б. Олійник, Р. Чилачава, С. Жолоб. Довголітня творча спів­праця єд­нала А. з М. Бажаном (пере­кладали твори один одного). А. опубл. ста­т­тю та присвятив вірш («Знов кличе Алазані») М. Бажанові, який також присвятив А. вірш «Сходже­н­ня на Зедазені» (перекл. на груз. Н. Абесадзе).