АНТОНО́ВИЧ Марко Дмитрович (07. 07. 1916, Київ — 28. 01. 2005, м. Монреаль, провінція Квебек, Канада) — історик і публіцист, громадський і політичний діяч ОУН(м). Син Дмитра та Катерини, брат Михайла Антоновичів, онук Володимира Антоновича та Катерини Антонович-Мельник. Доктор філософії (1942), дійс. чл. УВАН (1972, у 1992–97 — її президент). Премія ім. М. Максимовича Київ. університету (1992). Студіював історію і літературу в Празі в УВУ та Карловому університеті, від 1945 — єгиптологію у Мюнхен. університеті, від 1950 — в Монреалі. Член управи Центр. союзу укр. студентства, голова товариства «Зарево». Автор праць з історії, історії літ-ри, біо­графії та роз­відок про культурне від­родже­н­ня 19–20 ст.; ред. праці Я. Пастернака «Ранні словʼяни в історичних, археологічних та лінгвістичних дослідже­н­нях» (Нью-Йорк, 1976), зб. праць В. Міяковського «Не­друковане і забуте» (1984), кн. Ю. Коларда «Спогади юнацьких днів». За ред. А. в «Укр. історику» зʼявились «Листи М. Грушевського до Т. Починка» (1969), «Листи С. Єфремова до Л. Чикаленка». Ред. ж. «Роз­будова держави» (1949–54), спів­ред. ж. «Укр. історик» (від 1964); чл. Укр. істор. товариства, НТШ.