Артем’єв Олександр Спиридонович

АРТЕМʼЄВ Олександр Спиридонович (14. 09. 1924, с. Турі-Вила, Чувашія, РФ — 05. 08. 1998, м. Чебоксари, Чувашія, РФ) — чуваський письмен­ник. Нар. письмен­ник Чувашії (1980). Член СП СРСР (1951). Учасник 2-ї світової війни. Державні нагороди СРСР. Закін. Літ. ін­ститут (Москва, 1956). Був відп. секр. редакцій ж. «Ялав» і «Тăван Атăл». Автор зб. оповідань «Ан авăн, шe˘шкe˘» («Не гнись, ліщино!», 1950), «Атăл калавe˘сем» («Волзькі оповіда­н­ня», 1955), «Салтак калавe˘сем» («Солдатські оповіда­н­ня», 1959); повістей «Саламби» («Саламбі», 1950), «Çунатлă çyралнисем» («Народжені з крильми», 1965), «Симe˘с ылтăн» («Зелене золото», 1972), «Çăкăр хакe˘» («Ціна хліба», 1977); романів «Хунавлах хăрнисем» («Змарнілі юними», 1970, присвяч. чувас. поетові К. Іванову), «Тăвăл умe˘н» («Перед бурею», 1975) та ін. Працював також у галузі критики і літературо­знавства. Низку статей присвятив творчості С. Ельгера, М. Трубіної, І. Саламбека та ін. Автор кн. «Пурнăç чăнлăхe˘пе писатель ăсталăхe˘» («Правда життя і майстерність письмен­ника». 1984). Усі твори А. опубл. у Чебоксарах. Пере­клав чувас. мовою оповіда­н­ня «Гори спів­ають», «Модри Камень», «Завжди солдати» О. Гончара, «Осін­ні лани» Л. Первомайського, деякі твори Т. Шевченка, І. Франка. Укр. мовою окремі твори А. пере­клали Б. Комар, Л. Кураколова, В. Костюченко.