АКУ́ЛЕНКО Валерій Вікторович (29. 07. 1925, Харків — 20. 07. 2007, Київ) — мово­знавець. Доктор філологічних наук (1973), професор (1974). Член-кореспондент НАНУ (1988). Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Закін. Харків. університет (1948) і Харків. пед. ін­ститут іноз. мов (1948). Працював у Харків. інж.-екон. ін­ституті (1948–55); 1955–63 — завідувач кафедри англ. мови, 1963–81 — завідувач кафедри заг. та приклад. мово­знавства Харків. університету. 1977–79 — радник міністра освіти Куби та дир. Гаван. філії Ін­ституту російської мови. Від 1981 — завідувач кафедри іноз. мов АН УРСР, від 1990 — керівник Центру наук. дослідж. та викла­да­н­ня іноз. мов АН УРСР; від 1998 — також ректор Київ. ін­ституту пере­кладачів. Наукові дослідже­н­ня — заг. та типолого-зі­ставне мово­знавство, функціон. лінгвістика, германістика, славістика, мовні контакти. Роз­робив концепцію інтерлінгвіст. від­повід­ностей у мовах світу, насамперед у мовах амер.-європ. ареалу. В 1975–91 — по­стійний пред­ставник СРСР у термінолог. комітеті Між­нар. стандартизац. організації (ISO ТС–37).