Крюков Олексій Олексійович
КРЮ́КОВ Олексій Олексійович (27. 07. 1944, с. Перевізька Балка Нікопол. р-ну Дніпроп. обл. — 23. 05. 2024, Чернігів) — живописець і графік. Чоловік Д. Варакути, батько Г. Крюкової та О. Крюка. Член НСХУ (1986). Закін. Київський художній інститут (1975; викл. Т. Лящук, М. Попов, В. Шостя). Відтоді працював на Черніг. худож.-вироб. комбінаті. Від 1994 — на творчій роботі. Учасник обл., всеукр., всесоюз. та міжнар. мистецьких виставок від 1970-х рр. Персон. — у Києві (1993, 2009), Чернігові (1994, 2000). Осн. роботи — у галузях монум. і станк. живопису, графіки. Створював пастел. картини-медитації з неприхов. інтенцією руху. Окремі полотна зберігаються у Черніг. ХМ, музеях РФ, Польщі, Словаччини, Чехії, Бельгії, Франції.
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Диригент» (1984), «Ткаля» (1985), «Вітер» (1989), «Лісова пісня» (1992), «Блажен даруючий» (1993), «Миротворець» (1994), «Євроазія» (1995), «Кесарю — кесареве, Богу — боже» (1996), «Тріумф епох», (1997), «Очищення» (2000), «Крок у вічність» (2001), «Білий натюрморт» (2002), «Зустріч у вічності» (2004), «Плащаниця», «Месія» (обидва — 2005), «Козацькі чайки у поході» (2007), «Музика» (2008), «Відпочинок» (2010); графіка — «У мене сьогодні гість» (1996), «Відродження» (1998), «Зима», «Натюрморт із блакитною вазою» (обидва — 2006), «Карпати», «Східний пейзаж» (обидва — 2009), диптих «Творіння світу» (2010), «Пам’яті М. Гоголя» (2011).
Фотоілюстрації
