Лазарчук Іполит Андроникович

ЛАЗАРЧУ́К Іполит Андроникович (13(26). 08. 1903, містечко Почаїв Волин. губ., нині місто Кременец. р-ну Терноп. обл. — 23. 02. 1979, Київ) — художник-мультиплікатор. Син А. Лазарчука. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1967). Учасник 2-ї світової вій­ни. Бойові нагороди. Працював 1919–24 декора­тором театру при Борзнян. рай. відділ. нар. освіти (нині Черніг. обл.); 1925–29 — у будинках куль­тури Донбасу та Києва. Закін. Київський художній інститут (1930). Відтоді — мультиплікатор і асист. реж., 1936–41, 1946–66 — реж.-поста­новник, художник мультфільмів Київ. кіностудії ім. О. Довженка; одночасно від 1961 — худож. кер. Твор. об’єдн. худож. мультиплікації Київ. кіностудії хронікал. і навч.-тех. фільмів. Спів­автор перших в Україні звук. («Мурзилка в Африці», 1934) і кольор. («Лісова угода», 1938) мультфільмів. Серед ін. мульт­фільмів: «Тук-Тук та його товариш Жук» (1935), «Зарозуміле курча» (1936), «Папанінці» (1938), «Заборонений папуга» (1939), «Пригоди Перця» (1960, спів­авт.), «П’яні Вовки» (1962), «Золоте яєч­ко» (1963), «Мишка плюс Машка» (1964), «Життя навпіл», «Осколий» (обидва — 1965), «Улам­ки», «Чому в півня короткі штанці» (обидва — 1966, спів­авт.). Випус­тив навч. кінокартини «Водона­грів у паровозі», «Автоматика та телемеханіка», «Радіолокація» (усі — 1960-і рр.).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю