Корсюк Микола Михайлович

Визначення і загальна характеристика

КОРСЮ́К Микола Михайлович (30. 03. 1950, с. Луг-над-Тисою Марамурес. пов., Румунія — 22. 11. 2020, Бухарест) — український письменник у Румунії. Член СП Румунії, НСПУ. Премія СП Румунії (1973, 2008). Закін. укр. відділ. філол. факультету Бухарест. університету (1973). Відтоді працював у Бухаресті: ред. видавництва «Krite­­rion»; водночас — відп. ред. щорічника «Обрії» (1979–89); від 1991 — гол. ред. ж. «Наш голос», г. «Український вісник»; від 2007 — гол. ред. дит. ж. «Дзвоник»; викл. Бухарест. університету. Дебютував як поет 1971 у г. «Новий вік». Автор поет. зб. «Нащадки сонця» (1972), «Ворота» (1975), «Моно­­лог дерева» (1980), «Монолог» (2003; усі — Бухарест), «Яйце-райце» (Плоєшть, 2005), «Зайчикова книжка» (2009); проз. книг «Роздоріжжя» (1973), «Сюжет для новели» (1977), «Чужий біль» (1985), «Ні Бог, ні люди» (2008; усі — Бухарест). У центрі філос. лірики — громадян. моти­­ви, прагнення до самопізнання через глибин. зв’язок зі світом, осмислення суті людини та жит­­тєвих істин, проблеми митця та його долі. Упорядник і автор передмов до виданих у Румунії творів укр. письменників у серії «Мала бібліотека» — М. Коцюбинського, Ю. Федьковича, Ле­­сі Українки, Марка Черемшини, С. Васильченка, А. Головка, О. Довженка, Ю. Яновського та ін. Написав вступні ст. «Ми і наші книги» до упорядков. ним 2-том. антології малої укр. прози «Просвіт» (2009) та зб. «Кобзар» Т. Шевченка (2010; обидві — Бухарест). Один з актив. популяризаторів материк. укр. літ-ри та організаторів укр. літ. життя у Румунії. Автор низки есе у ж. «Наш голос» про укр. письменників, творчість яких була ма­­ловідомою в Румунії (Олега Оль­­жича, О. Телігу, Ю. Липу, Ю. Дарагана та ін.), зокрема авторів «Молодої музи» (Б. Лепкий, П. Карманський, В. Пачовський, Юрій Клен, М. Яцків), а також про П. Тичину, Г. Чупринку, М. Фі­­лянського, М. Рильського, М. Зе­­рова, М. Драй-Хмару, В. Сосюру, М. Семенка, М. Йогансена, П. Филиповича, В. Свідзинсь­­кого, Є. Маланюка, Д. Фальківського, Є. Плужника, Б.-І. Антонича, прозаїків М. Івченка, Г. Ми­­хайличенка, В. Підмогильного, М. Хвильового, Г. Косинку, Г. Шкурупія, Остапа Вишню. На­­писав низку статей про В. Мисика, Л. Первомайського, В. Си­­моненка, М. Вінграновського, І. Драча, П. Мовчана, І. Калинця, В. Земляка та ін. Переклав українською мовою вірші деяких румун. поетів, зокрема М. Емінеску. Низку віршів К. перекладено ру­­мун., угор., нім., польс. мовами.

Завантажити статтю