Леонардов Аббатій Львович
ЛЕОНА́РДОВ Аббатій Львович (18. 03. 1923, м. Тараща, нині Київ. обл. — 19. 01. 2006, м. Вісбаден, Німеччина) — самбіст, тренер, лікар-стоматолог. Майстер спорту Заслужений тренер України, суддя всесоюз. категорії. Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Київ. артилер. спецшколу № 13 (1940), Київ. стоматол. інститут (1949), навч. у 2-му Ленінгр. артилер. училищі (нині С.-Петербург, 1940–41). Почав займатися вільною боротьбою (згодом самбо) в секції при Київ. палаці піонерів (1938). Чемпіон України з вільної боротьби серед дорослих (Харків, 1939). Багаторазовий чемпіон України та респ. ради спортивного товариства «Динамо». Тренер — В. Зарубін. Воював побл. Москви, Смоленська, Єльні (Смолен. обл.; обидва — РФ). 1941 був поранений, після лікування повернувся на фронт. Командував 17-ю винищув.-протитанк. артилер. батареєю, яка 1942 побл. Харкова потрапила в оточення. Засудж. до розстрілу за звинуваченням у зраді батьківщини, згодом вирок замінили на 10 р. виправно-труд. таборів та до 5-ти р. позбавлення прав. Покарання відбував у Нижньому Тагілі (Свердлов. обл.) і Тайшеті (Іркут. обл.; обидві — РФ). Реабіліт. 1945. Брав участь у змаганнях до 1953. Після закінчення інституту переїхав до Вінниці. Працював лікарем-стоматологом. Співзасн. і тренер першої самбіст. секції Вінн. ради спортивного товариства «Динамо». Повернувшись до Києва, працював гол. стоматологом Дорож. клініч. лікарні № 2 Пд.-Зх. залізниці; у міській клініч. лікарні № 12, мав приват. лікар. кабінет. Підготував А. Бондаренка. Заст. голови Федерації дзюдо України. 2000 емігрував до Німеччини. Автор біогр. повісті «Зима–лето. Зима–лето. Зима–лето. (Записки политзека)» (К., 1992; 1996).
Рекомендована література
- Волощук Я., Вайсман Я. Його авторитетом не злякаєш! // Рад. спорт. 1963, 15 жовт.;
- Конончук І. У вогні броду немає // ДУ. 1997, 20 трав.;
- Петрова С. Перший рік Вітчизняної 18-річний лейтенант воював з фашистами. Усі наступні — з Гулагом // Хрещатик. 2000, 20 квіт.
Завантажити статтю
Людина 