Лисиця Михайло Павлович

ЛИСИ́ЦЯ Михайло Павлович (15. 01. 1921, с. Високе, нині Брусилів. р-ну Житомир. обл. — 10. 01. 2012, Київ) — фізик-оптик. Доктор фізико-математичних наук (1962), професор (1963), академік НАНУ (1982). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1991). Державна премія УРСР у галузі н. і. т. (1963, 1981). Золота медаль ім. В. Вернадського (2010). Учасник 2-ї світової вій­ни. Держ. і бойові нагороди СРСР. Закін. Київський університет (1950), де 1954–76 й працював (1963–76 — за сумісн.): 1961–76 — професор кафедри оптики; 1961–91 — зав. від­ділу оптики, 1991–2012 — гол. н. с. Інституту напівпровідників НАНУ (Київ). Встановив температурні залежності ймовірностей оптич. переходів у колив. спектрах газів, рідин і кристалів; виявив нове фіз. явище — резонанс Фер­мі–Давидова; довів принципову роль вбирання електромагніт. променювання вільними носіями заряду в лазер. ефекті напівпровідників; дослідив механізм руйнування твердих тіл ла­зер. імпульсами великої потужності. У галузі неліній. оптики експериментально довів існування неліній. оптич. активності в гіротроп. напівпровідниках і гігант. повертання площини поляризації в кристалах кубіч. син­гонії з тунел. центрами, розробив і впровадив у практику нові елементи лазер. техніки — модулятори, коректори параметрів лазер. випромінювання тощо. Л. сформулював заг. теорію багатошар. оптич. систем, створив перші в країні поляризатори інфрачервоного випромінюван­ня, багатошар. дзеркала, світлоподіл. системи та фільтри, технологію виготовлення яких впроваджено на низці підприємств.

Рекомендована література

1. 90-річчя академіка НАН Укра­їни М. П. Лисиці // УФЖ. 2011. Т. 56, № 1;
   Google Scholar Internet
2. 90-річчя академіка НАН України М. П. Лисиці // Вісн. НАНУ. 2011. № 1.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю