Любаєв Павло Кирилович
Визначення і загальна характеристика
ЛЮБА́ЄВ Павло Кирилович (Любаевень Павел Кириллович; 24. 12. 1919, с. Пікшень, нині Нижньогород. обл., РФ — 29. 08. 2013, м. Саранськ, Респ. Мордовія, РФ) — ерзя-мордовський письменник, перекладач. Член СП СРСР (1949). Заслужений письменник Мордовії (1980). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Мордов. університет (Саранськ, 1961). У 1938–40 — на журналіст. роботі. 1946–70 служив у правоохорон. органах Мордовії. Від 1971 займався твор. діяльністю. Друкувався у журналах «Сятко», «Мокша», «Чилисема». «Нева», «Волга», «Звезда», «Аврора», «Советский воин», у газетах «Литературная Россия», «Литературная газета», «Нижегородская правда». Літ. творчість розпочав з перекладац. діяльності. Переклав ерзя мовою чимало віршів О. Пушкіна, М. Лермонтова, М. Некрасова, а також Т. Шевченка, Лесі Українки, П. Тичини та ін. За перекл. творів Т. Шевченка, зокрема поеми «Катерина», вміщених у «Кобзарі», виданому 1940 ерзя мовою в Саранську, нагородж. Шевченків. комітетом України ювілей. медаллю до 125-річчя з дня народж. поета. Основна тематика творів Л. — події 2-ї світової війни, краса природи рідного краю. Окремі його вірші вміщено в «Антологии мордовской поэзии» (Саранск, 1987), перекладено рос., укр., удмурт., узб., молдав., татар., чувас., марій. та ін. мовами. Підтримував дружні творчі стосунки з укр. поетами Р. Лубківським, В. Лучуком, П. Горецьким.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Мирэнть кис. 1950; Ялгань вал. 1958; Пичень гайть. 1967; Валдо ведьбайге. 1972; Толбандянь сякт. 1979; Кемема. 1990; Васеньце теште. 1994; Сюкпря. 2000; Кочказь произведеният. 2009 (усі — Саранськ).
Завантажити статтю
