Костюченко Віктор Андрійович

КОСТЮЧЕ́НКО Віктор Андрійович (01. 01. 1929, с. Розсоха Чорноб., пізніше Іванків. р-ну Київ. обл., нині знято з обліку) — літературозна­вець, прозаїк, перекладач. Кандидат філологічних наук (1966). Член НСПУ (1982). Закін. Ніжин. пед. інститут (Черніг. обл., 1952). Від 1955 працював у Держлітвидаві: зав. ред. (1956–58); відп. секр. ж. «Дніпро» (1958–62); ред. ж. «Зміна» (1962–63); консультантом відділу культури ЦК КПУ (1963–71); ст. н. с. Інституту літ-ри АН УРСР (1971–73); дир. видавництва «Веселка» (1973–89); зав. інформ. центру наркол. лікарні «Соціотерапія» (1993–2000; усі — Київ). Друкується від 1956. Досліджує укр. літературу 20 ст. Автор кн. «Гартоване слово. (З естетичних поглядів Лесі Українки)» (1968), «Співець правди і свобо­ди: Про творчий шлях, суспіль­но-політичні погляди Лесі Укра­їнки» (1971), «Українська ра­дян­ська література для дітей» (1984), «Літературними стежка­ми: Нарис історії української лі­те­ра­тури для дітей ХХ ст.» (2009). Ав­тор нарисів «Степан Васильченко. Літературний портрет» (1961; 1965; 1978), «Біль аж до краю дороги…» (2001; 2004). Спів­автор докум. повісті про учасни­ка воєн. дій 1918–20 С. Фе­до­ренка «І вражою злою кро­в’ю…» (1972). Упорядник зібрання тво­рів С. Васильченка (1974, т. 1–3), кн. «Води з кринички: повісті, оповідання» О. Іва­ненко (1981), збірок В. Симонен­ка («На схрещених мечах», 2004), В. Сосюри («Любіть Україну», 2005), Лесі Українки («Мріє, не зрадь», 2009). Написав автобіогр. повість «Світ — не батько, доля — не мати» (2008). Усі зазначені книги видано у Киє­ві. Переклав українською мовою з рос. низ­ку оповідань Л. Толстого, повісті «Незвичайний рік» та «Маняша» М. Прилежаєвої.

Рекомендована література

1. Біленко В. Сівач добра і мудро­сті // СВ. 2009, 13 січ.;
   Google Scholar Internet
2. Тарасюк Г. У кон­тексті правди і любові // Слово Просвіти. 2010, 17–23 черв.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю