Марцінкявічюс Юстінас
МАРЦІНКЯ́ВІЧЮС Юстінас (Marcinkevičius Justinas; 10. 03. 1930, с. Важаткеміс, нині Пренайського р-ну, Литва — 16. 02. 2011, Вільнюс) — литовський письменник, драматург, перекладач. Народний поет Литви (1978). Академік АН Литви (1990). Державна премія Литовської РСР (1957, 1969). Національна премія з літератури і мистецтва (2001), літературна премія ім. Й. Айстіса (2010), літературна нагорода Польського ПЕН-клубу (1997). Ордени Великого князя Литовського Ґедиміна 3-го (1993) і 1-го (1997) ступ. та Вітовта Великого (2003). Закінчив Вільнюський університет (1954). Працював у редакції журналу «Genys» («Дятел») та «Pergalė» («Перемога»). Один із керівників визвольного руху «Саюдіс» (кін. 1980-х рр.).
Дебютував віршами 1953. У творчості домінують філософське начало, драматична напруженість, сучасні реалії набувають значущості національних поетичних символів. Етичні та естетичні ідеали ліричного героя М. позначені гармонійністю. Поема «Kraujas ir pelenai» («Кров і попіл», 1960; інсценізовано 1984 у Київському театрі поезії) — про трагедію спаленого гітлерівцями литовського села Пірчюпіс. Глибиною філософського бачення світу, історичного минулого та сучасного життя відзначаються поеми «Dvidešimtas pavasaris» («Двадцята весна», 1956), «Publicistinė poema» («Публіцистична поема», 1961), «Donelaitis» («Донелайтіс», 1964), «Siena» («Стіна», 1965), «Pažinimo medis» («Дерево пізнання», 1979) та ін.; низку поем інсценізовано. У повісті «Pušis, kuri juokėsi» («Сосна сміялась», 1961) порушено проблеми становлення творчої молоді. Своєрідним національним епосом є драматично-поетична трилогія — «Mindaugas» («Міндауґас», 1968), «Katedra» («Кафедральний собор», 1971) та «Mažvydas» («Мажвідас», 1977); в ній відтворено зародження литовської державності, писемності й духовності. Видав книгу есе «Dienoraštis be datų» («Щоденник без дат», 1981). Для дітей написав збірки віршів «Daina prie laužo» («Пісня біля багаття», 1955), «U-ti-ti-ti, šalta» («Ой-ой-ой, холодно», 1969), «Voro vestuvės» («Павукове весілля», 1980), віршовану казку «Grybų karas» («Війна грибів», 1958), поему «Laukinė kriaušė» («Дика груша», 1960; усі — Вільнюс).
У радянські часи М. був надзвичайно популярним, чимало його віршів стали народними піснями, книжки видавали величезними накладами (до 50 тис. прим.), на вистави за його драмами завжди був аншлаг. 1982–83 видано «Raštai» («Твори») М. у 5-ти т. Автор повного перекладу литовською мовою естонського («Kalevipoeg» / «Калевіпоеґ») та фінського («Kalevala» / «Калевала») епосів. Т. Шевченку присвятив вірш «Poeto gimimas» («Народження поета», 1954). Переклав низку творів В. Сосюри, А. Малишка, П. Воронька, Д. Павличка. Окремі твори М. українською мовою переклали В. Бичко, П. Мовчан, О. Лупій, Б. Степанюк, Д. Павличко, В. Петровський, В. Коломієць, О. Мокровольський, Д. Чередниченко, Р. Лубківський, П. Марусик.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Prašau žodžio. 1955; Daina prie laužo: eilėraščiai vaikams. 1955; Dvidešim-tas pavasaris: poema. 1956; Grybų karas: poema ir eilėraščiai. 1958; Kraujas ir pelenai: herojinė poema. 1960; Publicistinė poema. 1961; Pušis, kuri juokėsi. 1961; Duoną raikančios rankos. 1963; Donelaitis: poema. 1964; Siena: miesto poema. 1965; Mediniai tiltai. 1966; Baladė apie Ievą. 1966; Mindaugas: dviejų dalių drama-poema. 1968; Liepsnojantis krūmas. 1968; Sena abėcėlė. 1969; Mindauga: dviejų dalių drama-poema. 1970; Dvidešimtas pavasaris: poema. 1970; Katedra: 10-ties giesmių drama. 1971; Mažvydas: trijų dalių giesmė. 1977; Gyvenimo švelnus prisiglaudimas. 1978; Pažinimo medis: poema. 1979; Būk ir palaimink. 1980; Dienoraštis be datų. 1981; Tokia yra meilė = Love is like this. 1983; Vienintelė žemė. 1984; Už gyvus ir mirusius. 1988; Lopšinė gimtinei ir motinai. 1992; Prie rugių ir prie ugnies. 1992; Daukantas: dviejų dalių draminė apysaka. 1997; Žingsnis. 1998; Carmina minora: poema. 2000; Poezija: 2 kn. 2000; Dienos drobulė. 2002; Naktį užkluptas žaibo: nauji eilėraščiai. 2008; укр. перекл. — Сосна сміялась. 1963; [Вірші] // Сузір’я. Вип. 5. 1971; Кров і попіл // З поезії народів СРСР. Вип. 1. 1972; [Вірші] // Хвилі Німану. 1974; Поезії. 1981; [Вірші] // Литов. рад. поезія. 1985; Ікар // Антологія рад. одноакт. драматургії. Вип. 3. 1987 (усі — Київ).
Рекомендована література
- Жулинський М. Людських вершин торкнутися душею // Жовтень. 1979. № 7;
- Мовчан П. Окриленість // Марцінкявічюс Ю. Поезії. К., 1981;
- Гречанюк С. Імперативи Юстінаса Марцінкявічюса // Гречанюк С. Під крилами — високий день. К., 1982;
- Саква О. І кров, і попіл // УТ. 1985. № 3;
- Моренец В. Позвольте утвердиться в доброте // Марцинкявичюс Ю. Кровь и пепел. К., 1986.
Завантажити статтю
Людина 
