Місхорський парк
МІСХО́РСЬКИЙ ПАРК — парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Охороняється від 1960, від 1972 — заповідник місц. значення. Від 1983 — сучас. статус. Знаходиться в примор. зоні Південного берега Криму в смт Кореїз побл. Ялти. Заг. пл. 23 га. Засн. наприкінці 18 ст. Парк у різний час належав князям Наришкіним, Шуваловим та Долгоруким. Первинна пл. значно перевищувала сучасну. М. п. формувався на базі природ. лісу з дуба пухнастого. Тут нараховують 18 тис. дерев та кущів 165 видів і форм. Композицію утворюють алея кипариса вічнозеленого, партерна алея пальми трахікарпус Форчуна, гаї сосни італійської, сосни алепської, кедра гімалайського, маслини європейської, боскети з самшиту балеарського. Парк пейзажного (англ.) стилю, від 1950-х рр. пд.-сх. його тер. надано елементи регуляр. (франц.) стилю. Збереглися 200–300-річні дуби пухнасті, фісташки туполисті, ясени звичайні. Є вікові багатостовбурні кедри ліванські й атлаські, кипариси вічнозелений і гваделупський, лавр благородний, дуб кам’яний, величезні софора японська, ялиця іспанська, магнолія великоквіткова, гіркокаштан звичайний, платан східний, робінія звичайна. 1897 у сх. частині парку збудовано палац, що отримав назву Дюльбер («прекрасний»). 1905 у морі навпроти парку, на Юсуповій набережній, встановлено скульптуру «Русалонька» А. Адамсона, яку згодом замінено іншою, на березі — фонтан «Арзи і Алі-баба» А. Адамсона. Нині у Чорному морі знаходиться скульптура «Русалка на скелі з дитиною на руках серед бурхливого моря». Бронзова русалка, що випливає з моря, стала своєрід. символом курорту «Місхор». Остан. часом ландшафтна та архіт. цілісність парку поступово втрачається, що зумовлено відомчим розмежуванням, рекреац. навантаженням та забудовою території.
Рекомендована література
- Природно-заповідний фонд України загальнодержавного значення. К., 1999;
- Галушко Р. В., Крайнюк Е. С. Мисхорский парк в Крыму // Старовинні парки та проблеми збереження: Мат. II Міжнар. наук.-практ. конференції. К., 2003;
- Попович С. Ю., Корінько О.М., Клименко Ю. О. Заповідне паркознавство. Т., 2011.
Завантажити статтю
Природоохоронні місця 
