Мічурін Іван Володимирович
Визначення і загальна характеристика
МІЧУ́РІН Іван Володимирович (Мичурин Иван Владимирович; 14(26). 10. 1855, маєток Вершина побл. с. Долгоє, нині Мічуровка Рязанської обл., РФ — 07. 06. 1935, м. Мічурінськ, нині Тамбовської обл., РФ) — російський біолог і селекціонер. Доктор біологічних наук (1934). Заслужений діяч науки і техніки РСФРР (1934). Почесний член американського наукового товариства «Бридерс» (1896), АН СРСР (1935), академік ВАСГНІЛ (1935). Державні нагороди СРСР.
Основоположник наукової селекції плодово-ягідних та інших культур у СРСР. Розробив методи селекції плодово-ягідних рослин, зокрема віддаленої гібридизації (підбір батьківських пар, подолання несхрещуваності). Створив багато нових сортів плодових і ягідних рослин для середньої смуги колишнього СРСР. Зібрав значну колекцію плодово-ягідних дерев і кущів.
Навчався в Рязанській губернській гімназії (відрахований 1872). Відтоді — у м. Козлов (від 1932 — Мічурінськ): комерційний конторник товарної контори ст. Козлов Рязано-Уральської залізниці (пізніше — ст. Мічурінськ Московсько-Рязанської залізниці), 1874 — товарний касир, помічник начальника станції; 1876–89 — монтер годинників і сигнальних апаратів на ділянці залізниці Козлов–Лебедянь. 1888 купив 12,5 десятин (бл. 13,15 га) землі побл. слободи Турмасово, де створив один із перших у Росії селекційних розсадників (згодом — центральна садиба радгоспу-саду ім. М. із площею 2500 га садів із мічурінським сортиментом). У 1893–96, коли в розсаднику вже були тисячі гібридних сіянців сливи, черешні, абрикоси та винограду, переконався в безуспішності методу акліматизації шляхом щеплення й зробив висновок, що гібриди менш стійкі до «російської зими» через чорноземні ґрунти, тому 1900 переніс насадження на ділянку з біднішими ґрунтами. 1896 проф. Вашинґтонського сільськогосподарського інституту Ф. Мейєр відвідав М. і вивіз до США колекцію мічурінських яблунь, вишень і слив. Плодові сорти М. мали великий попит серед іноземних фахівців, для них виділяли значні площі в США й Канаді. М. довів, що акліматизація південних сортів плодових рослин можлива лише способом насіннєвого розмноження їх у нових районах. Зразки мічурінського сортименту (передусім яблунь, груш, вишень і слив — 50 тис. дерев) придбали 1888–1916 аматорські господарства 60-ти губерній.
1906 опублікував перші наукові праці, присвячені проблемам виведення нових сортів плодових дерев. 1913 відмовився від пропозиції Департаменту землеробства США переїхати до Америки або продати свою колекцію рослин. До 1917 у його розсаднику було понад 900 сортів рослин, завезених із США, Франції, Німеччини, Японії та інших країн. 1918 Колегія Козловського повіт. комісаріату землеробства націоналізувала цей розсадник; 1929 на його базі створили селекційно-генетичну станцію плодово-ягідних культур (від 1934 — Центральна генетична лабораторія ім. Мічуріна, від поч. 2000 — ВНДІ генетики та селекції плодових рослин ім. Мічуріна). До 1920 вивів понад 150 нових гібридних сортів, зокрема сорти:
- вишень — Краса Півночі, Надія Крупська, Родюча Мічуріна;
- яблунь — Антонівка шестисотграмова, Бельфлер-китайка, Бельфлер-рекорд, Кандиль-китайка, Китайка золота рання, Пепін шафранний, Шафран-китайка;
- груш — Бере зимова Мічуріна, Толстобежка;
- слив — Консервна, Ренклод колгоспний, Ренклод реформа;
- абрикос — Найкращий мічурінський, Монгол, Сацер.
Окрім нового гібридного сортименту, в розсаднику було понад 800 видів вихідних рослинних форм, зібраних М. із найрізноманітніших куточків Землі.
Про нього знято науково-популярні фільми «Південь у Тамбові» (1927), «Перетворювач природи» (1938; обидва — реж. Б. Свєтозаров), х/ф «Мічурін» (1948, реж. О. Довженко). Від 1949 ВАСГНІЛ присуджує золоту медаль ім. Мічуріна за видатні досягнення в галузі біології сільськогосподарських рослин. У Мічурінську відкрито Сільськогосподарський технікум ім. Мічуріна (заснований з його ініціативи), Музей досягнень Мічуріна, аграрний університет ім. Мічуріна, діють ВНДІ садівництва ім. Мічуріна, Центральна генетична лабораторія ім. Мічуріна. Йому встановлено пам’ятники у РФ (Мічурінськ, Москва, Нижній Новгород), Україні (Національний ботанічний сад ім. М. Гришка НАНУ, Київ; с. Мачухи Полтавського р-ну Полтавської обл.; с. Вільне Криворізького р-ну Дніпропетровської обл.; на території Мелітопольської дослідної станції садівництва, Запорізька обл.); на його честь названо заклади освіти, вулиці, населені пункти у РФ, Болгарії, Молдові, Казахстані; вид чорноплідної горобини Aronia Mitschurin (1982), лайнер Airbus A321 (VQ-BEA) авіакомпанії «Аерофлот» (РФ).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Величина посадочных ям для плодовых деревьев // Прогрессив. садоводство и огородничество. 1914. № 49; Материалы для выработки правил воспитания гибридных сеянцев при выводке новых сортов плодовых растений // Садовод. 1917. № 3; Итоги шестидесятилетних работ. Москва, 1936; 1948; 1949; Сочинения: В 4 т. Москва, 1948; Принципы и методы работы. Ленинград, 1949; Избранные сочинения. Москва, 1950.