Мічурін Іван Володимирович

МІЧУ́РІН Іван Володимирович (Мичурин Иван Владимирович; 14(26). 10. 1855, маєток Вершина побл. с. Долгоє, нині Мічуровка Рязанської обл., РФ — 07. 06. 1935, м. Мічурінськ, нині Тамбовської обл., РФ) — російський біо­лог і селекціонер. Доктор біо­логічних наук (1934). Заслужений діяч науки і техніки РСФРР (1934). Почесний член американського наукового товариства «Бридерс» (1896), АН СРСР (1935), академік ВАСГНІЛ (1935). Державні нагороди СРСР. 

Основоположник наукової селекції плодово-ягідних та інших культур у СРСР. Роз­робив методи селекції плодово-ягідних рослин, зокрема від­даленої гібридизації (під­бір батьківських пар, подола­н­ня несхрещуваності). Створив багато нових сортів плодових і ягідних рослин для середньої смуги колишнього СРСР. Зібрав значну колекцію плодово-ягідних дерев і кущів. 

На­вчався в Рязанській губернській гімназії (від­рахований 1872). Від­тоді — у м. Козлов (від 1932 — Мічурінськ): комерційний конторник товарної контори ст. Козлов Рязано-Уральської залізниці (пізніше — ст. Мічурінськ Московсько-Рязанської залізниці), 1874 — товарний касир, помічник начальника станції; 1876–89 — монтер годин­ників і сигнальних апаратів на ділянці залізниці Козлов–Лебедянь. 1888 купив 12,5 десятин (бл. 13,15 га) землі побл. слободи Турмасово, де створив один із перших у Росії селекційних роз­садників (згодом — центральна садиба радгоспу-саду ім. М. із площею 2500 га садів із мічурінським сортиментом). У 1893–96, коли в роз­саднику вже були тисячі гібридних сіянців сливи, черешні, абрикоси та вино­граду, пере­конався в без­успішності методу акліматизації шляхом щепле­н­ня й зробив висновок, що гібриди менш стійкі до «російської зими» через чорноземні ґрунти, тому 1900 пере­ніс насадже­н­ня на ділянку з біднішими ґрунтами. 1896 проф. Вашинґтонського сільськогосподарського ін­ституту Ф. Мейєр від­відав М. і вивіз до США колекцію мічурінських яблунь, вишень і слив. Плодові сорти М. мали великий попит серед іноземних фахівців, для них виділяли значні площі в США й Канаді. М. довів, що акліматизація пів­ден­них сортів плодових рослин можлива лише способом насін­нєвого роз­множе­н­ня їх у нових ра­йонах. Зразки мічурінського сортименту (перед­усім яблунь, груш, вишень і слив — 50 тис. дерев) при­дбали 1888–1916 аматорські господарства 60-ти губерній.

1906 опублікував перші наукові праці, присвячені про­блемам виведе­н­ня нових сортів плодових дерев. 1913 від­мовився від пропозиції Департаменту землеробства США пере­їхати до Америки або продати свою колекцію рослин. До 1917 у його роз­саднику було понад 900 сортів рослин, завезених із США, Франції, Німеч­чини, Японії та інших країн. 1918 Колегія Козловського повіт. комісаріату землеробства націоналізувала цей роз­садник; 1929 на його базі створили селекційно-генетичну станцію плодово-ягідних культур (від 1934 — Центральна генетична лабораторія ім. Мічуріна, від поч. 2000 — ВНДІ генетики та селекції плодових рослин ім. Мічуріна). До 1920 вивів понад 150 нових гібридних сортів, зокрема сорти:

• вишень — Краса Пів­ночі, Надія Крупська, Родюча Мічуріна;
• яблунь — Антонівка шестисот­грамова, Бельфлер-китайка, Бельфлер-рекорд, Кандиль-китайка, Китайка золота рання, Пепін шафран­ний, Шафран-китайка;
• груш — Бере зимова Мічуріна, Толстобежка;
• слив — Консервна, Ренклод колгоспний, Ренклод реформа;
• абрикос — Найкращий мічурінський, Монгол, Сацер.

Окрім нового гібридного сортименту, в роз­саднику було понад 800 видів вихідних рослин­них форм, зі­браних М. із найрізноманітніших куточків Землі.

Про нього знято науково-популярні фільми «Пів­день у Тамбові» (1927), «Пере­творювач природи» (1938; обидва — реж. Б. Свєтозаров), х/ф «Мічурін» (1948, реж. О. Довженко). Від 1949 ВАСГНІЛ присуджує золоту медаль ім. Мічуріна за видатні досягне­н­ня в галузі біо­логії сільськогосподарських рослин. У Мічурінську від­крито Сільськогосподарський технікум ім. Мічуріна (заснований з його ініціативи), Музей досягнень Мічуріна, аграрний університет ім. Мічуріна, діють ВНДІ садівництва ім. Мічуріна, Центральна генетична лабораторія ім. Мічуріна. Йому встановлено памʼятники у РФ (Мічурінськ, Москва, Нижній Новгород), Україні (Національний ботанічний сад ім. М. Гришка НАНУ, Київ; с. Мачухи Полтавського р-ну Полтавської обл.; с. Вільне Криворізького р-ну Дні­пропетровської обл.; на території Мелітопольської дослідної станції садівництва, Запорізька обл.); на його честь на­звано заклади освіти, вулиці, населені пункти у РФ, Болгарії, Молдові, Казах­стані; вид чорноплідної горобини Aronia Mitschurin (1982), лайнер Airbus A321 (VQ-BEA) авіакомпанії «Аерофлот» (РФ).

Завантажити статтю