Младенов Стефан Стоянов

Визначення і загальна характеристика

МЛАДЕ́НОВ Стефан Стоянов (Младенов Стефан Стоянов; 15(27). 12. 1880, м. Видин, нині Болгарія — 01. 05. 1963, Софія) — болгарський мово­знавець. Акад. Болгар. АН (1929), член-кореспондент АН СРСР (1931). Закін. Вище училище в Софії (1902). Ви­вчав славістику у Відні (1903–04), С.-Петербурзі та Празі (1904–05), Парижі і Мюнхені (1911–12). Від 1910 працював у Софій. університеті: від 1921 — проф., 1921–48 — завідувач кафедри заг. і порівнял. індоєвроп. мово­знавства, водночас 1923–24 — декан істор.-філол. ф-ту. Від 1951 — зав. сектору історії болгар. мови, сектору заг. мово­­знавства і класич. мов Ін­ституту болгар. мови Болгар. АН. Спів­засн. і ред. ж. «Родна речь» (1927–44). Автор праць з історії болгар. мови, з індоєвроп., словʼян. і заг. мово­знавства, зокрема «Увод въ всеобщото езико­знание» (1927), «Geschichte der bulga­ris­chen Sprache» (1929), «Сравнительно индоевропейско езико­­знание» (1936), «Съвремен­ният български книжовен език и народните ни говори» (1943). Уклав словники болгар. мови — «Етимологически и правописен речник на българския книжовен език» (1941), «Български тълковен речник» (т. 1, 1951; усі — Софія).

Літ.: Михайлова Е. Стефан Младенов: Библио­графски принос. София, 1956; Георгиев С. Изследователска методология и теоретически по­стижения на академік С. Младенов // Български език. 1981. № 31.

В. В. Німчук

Завантажити статтю