Молнар Лайош Людвиґович
МОЛНА́Р Лайош Людвиґович (23. 05. 1954, с. Гетен Берегів. р-ну Закарп. обл.) — лірник, бандурист. Чоловік Т. Фролової. Член Національної спілки кобзарів України (1996). У дит. віці втратив зір. Закін. спец. школу-інтернат для сліпих у м. Мукачеве (Закарп. обл., 1970), Олександрій. культ.-осв. училище (Кіровогр. обл., 1976). Від 1981 мешкав у м. Червоноград Львів. обл., працював у Будинку культури м. Соснівка (Червоногр. міськради). Гри на академ. (концерт.) бандурі навч. в Ю. Даниліва у Львові. Від 1989 — арт. самодіял. капели бандуристів «Карпати» Львів. відділ. укр. товариства сліпих. Водночас дир. благодій. фонду «Муза», чл. Київ. кобзар. та заступник голови з питань роботи із незрячими дітьми Львів. лірниц. (один із його засн.) цехів. Виступав як соліст-бандурист, а також у дуеті з дружиною, яка декламує вірші. У репертуарі — українські народні пісні, «Дума про козацькі могили» А. Кос-Анатольського, «Виший, виший, кохана мені» Г. Китастого, власні твори «Не мовчіть, кобзарі» (сл. Т. Фролової), лемків. («Горами, долами», «Моя мила кудри, кудри...»), стрілец. («Йде січове військо», «Завтра в далеку дорогу», «Про Крути») пісні та ін. Опанував гру на традиц. старосвіт. бандурі, а згодом і лірі. Виконав. реконструкції лірниц. співогри М. відзначаються глибоким рівнем етнол. достовірності й есхатол. проникнення в характер біблій. образів, зокрема виявилися у виконанні ним творів «Страсті Христові» («Через поле широкеє», «Ой зле в світі, зле чувати», «Богородицька», «Георгію», «В славнім городі, во Єрусалимі», «Про потоп», «Ой по мосту, мосту»).
Рекомендована література
- Жеплинський Б. М., Ковальчук Д. Б. Українські кобзарі, бандуристи, лірники. 2011;
- Хай М. Й. Микола Будник і кобзарство. 2015;
- Павлюх М. В. Співає лірник Лайош Молнар. 2016 (усі — Львів).