Назор Владимир

НА́ЗОР Владимир (Nazor Vladimir; 30. 05. 1876, с-ще Постира, о-в Брач, нині Хорватія — 19. 06. 1949, Заґреб) — хорватський письменник, перекладач, державний і громадський діяч. Член Хорват. АН і мистецтв (1941). Навч. в університетах Ґраца та Заґреба. 1898–1931 вчителював у хорват. гімназіях у Задарі, Істрі. Вийшов на пенсію 1933 як управитель дит. будинку в Заґребі. Учасник нар.-визв. вій­ни народів Югославії 1941–45, від 1943 — голова Земальського (Крайового) антифашист. віча Нар. визволення Хорватії, від 1945 — голова Президії Нар. Собору Хорватії. У поет. зб. «Slavenske legende» («Слов’янські легенди», 1900), «Živana» («Живана», 1902), «Knjiga o kraljevima hrvatskijem» («Книга про хорватських королів», 1904; усі — Задар), «Nove pjesme» («Нові вірші», 1912), поемі «Medvjed Brun­do» («Ведмідь Буркун», 1915), зб. «Istarske priče» («Істрійські оповідання», 1913) Н., використовуючи образність та символіку дав­ньослов’ян. історії, міфології, утверджував велич слов’янства. До проз. творів Н. належать спогади «Priče iz djetinjstva» («Оповідання з дитинства», 1924), зб. «Priče s ostrva, iz grada i sa planine» («Оповідання з острова, з міста і з гір», 1927), «Tri pripovijetke iz jednog dječjeg doma» («Три оповідання з одного дитячого будинку», 1929) і роман «Šarko» («Шарко», 1930), що тематично та хронологічно продовжують його оповідь про себе. У 1930–40-і рр. у творчості переважають соц. теми — зб. «Pjesme o bratu Ga­­va­­nu i seki Siromaštini» («Вірші про брата Багатія та сестру Злидарку», 1931), цикл новел про заґреб. бідняків «Zagrebačke novele» («Заґребські новели», 1942). Антифашист. боротьбі присвячено повість «Partizanka Mara» («Партизанка Мара», 1946), щоденник «S partizanima» («З партизанами», 1945), фінал істор.-алегор. роману «Pastir Loda» («Пастир Лода», 1938–40; усі — Заґреб). Активно використовував фольклор, зокрема український (новела «Boš­karina» / «Бошкарина», 1910). У низці публіцист. творів звертався до давньої історії Києва. Спілкувався з М. Рильським. Окремі вірші Н. переклали О. Новицький, П. Усенко, А. Лисенко, Д. Павличко. Перекладав з італ., нім., франц., англ. мов (віршов. роман «Божественна комедія» Данте Аліґ’є­рі, твори В. Шекспіра, Й.-В. Ґете, Г. Гайне, В.-М. Гюґо, Дж. Кардуччі та ін.). 1959 на честь Н. названо найвищу держ. літ. премію Хорватії.

Рекомендована література

1. Рильський М. Вечірні розмови. 1962;
   Google Scholar Internet
2. Вервес Г. Д. М. Рильський в колі слов’янських поетів. 1972;
   Google Scholar Internet
3. Пащенко Е. Н. В. Назор и фольклоризм в хорватской литературе. 1983 (усі — Київ).
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю