Павловський Євгеній Никанорович

ПАВЛО́ВСЬКИЙ Євгеній Никанорович (Па­вловский Евгений Никанорович; 22. 02(05. 03). 1884, м. Бирюч Воронезької губ., нині Бєлгородської обл., РФ — 27. 05. 1965, Ленін­град, нині Санкт-Петербург) — російський зоолог, паразитолог. Доктор медицини (1913), професор (1921), академік АН СРСР (1939), АМН СРСР (1944), почесний член АН Таджицької РСР (1951). Ленінська премія (1965), Сталінська премія (1941, 1950), премія імені І. Мечникова АН СРСР (1949). Генерал-лейтенант медичної служби (1943). Герой Соціалістичної Праці (1964). Заслужений діяч науки РСФРР (1935) і Таджицької РСР (1943). Депутат ВР СРСР (1950—62). Велика золота медаль Гео­графічного товариства СРСР (1954). Закінчив Військово-медичну академію у Санкт-Петербурзі (1908), де від 1912 й працював: 1921—56 — завідувач кафедри біо­логії та порівняльної анатомії. Водночас 1930—42 — старший зоолог, завідувач від­ділу паразитології, 1942—62 — директор Зоологічного ін­ституту АН СРСР; 1933—53 — завідувач від­ділу паразитології Всесоюзного ін­ституту екс­периментальної медицини (обидва — Ленін­град). У 1920-х рр. викладав у Таврійському університеті (Сімферополь). У 1950-х рр. керував Кримською філією АН СРСР. Президент Всесоюзного ентомологічного товариства (1931—65) та Гео­графічного товариства СРСР (1952—64). Був керівником наукових екс­педицій у Середню Азію, Крим, на Закавказ­зя, Далекий Схід. Наукові дослідже­н­ня: паразитарні та транс­місивні захворюва­н­ня; природно-гео­графічні осередки збудників хвороб, шляхи їх циркуляції у природі, організмі людини та тварин. Створив вче­н­ня про природну осередковість транс­місивних хвороб людини. Один із засновників еколого-гео­графічного напряму в паразитології.

Завантажити статтю