Покрови Богородиці Церква (Ромни)

ПОКРО́ВИ БОГОРО́ДИЦІ ЦЕ́РКВА — памʼятка народної деревʼяної архітектури. Збудована 1764—70 у м. Ромни (нині Сумської обл.) на кошти П. Калнишевського та Д. Чорного, одна з найвиразніших храмових споруд козацького Бароко. При вступі у храм від­кривалися висотою до парусів усі бані, обʼ­єд­нані арками-вирізами. Суворість внутрішнього простору різко контрастувала з пишним 4-ярусним золоченим іконостасом. Як від­значають мистецтво­знавці, це був один із найцікавіших іконостасів доби Рококо. Його райські врата прикрашала унікальна пло­скорізьба на тему Благовіще­н­ня. Всю композицію врат увінчував рельєф української 5-верхої церкви. На різьблених консолях іконостаса вище намісних ікон були роз­міщені деревʼяні поліхромні скульптури євангелістів, виконані у народному стилі з виразними бароковими елементами. 1827—30 здійснено капітальний ремонт церкви, під час якого дубові стендари замінено це­гляним під­мурком. Памʼятку досліджували М. Макаренко (1902, 1907), Л. Падалка (1905), С. Таранушенко (1920-і рр.), її замалював О. Сластіон. На поч. 20 ст. по­близу деревʼяної церкви споруджено одно­ймен­ну муровану: від­повід­но до тогочасної традиції, стару церкву потрібно було знести. Однак завдяки публікаціям М. Макаренка у санкт-петербурзьких журналах, церква була широко ві­домою як видатна памʼятка архітектури, тому Імператорська археологічна комісія винесла ухвалу про необхідність її збереже­н­ня. Це ріше­н­ня під­тримали Полтавський церковно-археологічний комітет, єпархіальний церковний музей і полтавський архі­єпис­коп Іоанн (Смирнов). Завдяки його сприян­ню 1907 зруб церкви ро­зібрали на окремі бруси, пере­везли до Полтави і склали у первісному ви­гляді на території архі­єрейської резиденції, де вона знову стала діючою. Це був перший в Україні приклад наукової музеєфікації памʼятки народної деревʼяної архітектури. Після від­ступу німецької армії з Полтави 1943 церкву спалено.