ПА́ДАЛКА Лев Васильович (псевд. і крипт.: Л. П., В-ко Л., П-ка; 18. 02(02. 03). 1859, м-ко Чорнухи Лохвицького пов. Полтавської губ., нині смт Лубенського р-ну Полтавської обл. — 01. 05. 1927, Полтава) — історик, статистик, етно­граф, громадський діяч. Закінчив Лубенське духовне училище (1875), Полтавську духовну семінарію (1879) та Університет св. Володимира у Києві (1884), де був учнем В. Антоновича. Від­тоді — помічник секретаря редакції г. «Земский обзор» (Полтава), згодом пере­їхав до Херсона, де під керівництвом О. Русова працював у місцевому земстві. 1893 заарештований, після звільне­н­ня — службовець Харківської міської управи, від 1894 — земський статистик у Полтаві. 1898 висланий із Полтавської губ. разом із іншими земськими службовцями за організацію бойкоту колезі-донощику, через рік повернувся. Один із фундаторів Полтавської губернської вченої архівної комісії та Полтавського церковного історико-археологічного комітету, спів­ініціатор заснува­н­ня Полтавського крає­знавчого музею. П. одним із перших під­тримав ідею встановле­н­ня памʼятника Т. Шевченкові в Києві, брав участь у збиран­ні коштів на його створе­н­ня. Був секретарем полтавського губернського Комітету зі спорудже­н­ня памʼятника Т. Шевченку, виконував усю технічну роботу, інформував київську пресу (най­активніше — г. «Рада») про кількість надходжень. Автор праць і числен­них публікацій у періодиці з історії Потавщини, оприлюднив низку від­повід­них архівних документів і матеріалів. Уклав «Російсько-український діловодний словник» (П., 1917; 1918). Листувався з Б. Грінченком, О. Лазаревським. 1997 у Полтаві проведено наукові чита­н­ня памʼяті П.