Пушкарьов Андрій Томасович

ПУШКАРЬО́В Андрій Томасович (28. 12. 1960, м. Кривий Ріг Дні­пропетровської обл.) — майстер витина­н­ня та писанкарства, графік, живописець. Батько Г. Пушкарьової. Член НСХУ (1992), НСМНМУ (2001). На­вчався в образотворчій студії Є. Лещенка (Кривий Ріг, 1973—76). Закінчив факультет архітектури Дні­пропетровського монтажного технікуму (нині Дні­про, 1980), одночасно був учнем Ф. Гуменюка. Працював у цьому ж місті художником на фірмі «Одяг» (1981—82); в будівельно-монтажному управлін­ні «Спецзалізобетонбуду» (1982—91); на художньо-виробничому комбінаті (1991—97); викладачем кафедри образотворчого мистецтва та культуро­знавства Дні­пропетровського університету (1998—99). Водночас від 1995 — керівник школи писанкарства й витинанки. На творчій роботі від 1999. Організатор благодійних мистецьких аукціонів для онкохворих дітей (Дні­пропетровськ, 2010—13). Вина­йшов оригінальну техніку витина­н­ня з під­кладинками, тонува­н­ням кольоровими олівцями. Основна тематика — міфологічна, християнська, історична, побутова. Учасник обласних, всеукраїнських і зарубіжних мистецьких ви­ставок (від 1985), всеукраїнських і між­народних наукових конференцій та симпозіумів із писанкарства та витинанки (від 1992). Персональні — у Дні­прі (1985, 1991, 1996, 2000, 2017), Києві (1996, 2001, 2012, 2017), Камʼянському (Дні­пропетровська обл., 2014, 2017), Луцьку, с. Колодяжне (Волинська обл.; обидві — 2014), Рівному, Львові, Хмельницькому (усі — 2015), Одесі, Южному (Одеська обл.; обидві — 2017), Косові, Коломиї (обидва — Івано-Франківської обл.; обидві — 2018), Запоріж­жі (2020, 2021). Працював в українському павіль­йоні на Всесвітній ви­ставці «Експо-2010» в Шанхаї (Китай). Автор низки статей про українську писанку, витинанку, народних майстрів у періодиці, наукових збірниках. Деякі твори П. зберігаються в Національному музеї декоративного мистецтва України, Національному центрі народної культури «Музей І. Гончара», зі­бран­ні НСМНМУ (усі — Київ), Національному музеї у Львові, Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Поку­т­тя (м. Коломия), Косівському музеї народного мистецтва та побуту Гуцульщини (обидва — Івано-Франківська обл.), Волинському крає­знавчому музеї (Луцьк), Державному історико-культурному заповід­нику «Буша», музеї «Українська витинанка» в Могилеві-Подільському (обидва — Він­ницька обл.), Дні­провському та Запорізькому художніх музеях, Дні­провському й Харківському історичних музеях, Львівському музеї історії релігії, Музеї етно­графії та художнього промислу (Львів), Музеї історії м. Камʼянське, Рівненському крає­знавчому музеї. Тв.: витинанки — «Берегиня» (1986), «Птахи сонця» (1987), «Вода дереву» (1991), «Музика під яблунею» (1996), «Весняна радість» (1997), «Благовіст. Козацькі роз­ваги» (2003), «Рада під Запорізьким дубом» (2004), «Лети, як птиця, козацька шабле» (2006), «Козак Мамай» (2008), «Покрова» (2009), «Збір яблук» (2011), «Не бути братським суперечкам» (2013), «В очікуван­ні спокою» (2016); живопис — «Радуниця» (1990), «Порт­рет геть­мана» (2005); серія «Присвята Н. Білокінь» (від 2006); графіка — «Козацька доля» (1999), «Пастух» (2000), «Повале­н­ня ідолів» (2003), триптихи «В очікуван­ні дощу» (2010) та «З любовʼю з України» (2016), «Сумний Мамай» (2021); писанки — «Без­кінечник» (2005), «Георгій Пере­можець» (2009), «Нічне дерево» (2013), «Жінки з кіньми» (2014), «Пастушка» (2015), «Жінки з гілками» (2017), «Вершники» (2018—19), «Жінки з рибами» (2020); акварель — «Біла айва» (2011), «Зі святом» (2016), «Країна героїв» (2022).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю